Священна битва – Розділ 14

Зміст

Пролог | Розділ 1 | Розділ 2 | Розділ 3 | Розділ 4 | Розділ 5 | Розділ 6 | Розділ 7 | Розділ 8 | Розділ 9 | Розділ 10 | Розділ 11 | Розділ 12 | Розділ 13 | Розділ 14 | Розділ 15 | Розділ 16 | Розділ 17 | Розділ 18 | Розділ 19 | Розділ 20 | Розділ 21 | Розділ 22 | Розділ 23 | Фінал

З’явившись на новій локації, групі здався цей клаптик землі підозріло тихим, тоді хранитель, якого звуть Вермунд, а за сумісництвом ремісник, зробив пропозицію…

– Пропоную, щоб не блукати цим оазисом, попросити Хейлу про допомогу, вона є ловчею – організатором полювання, щоб на її поклик у цьому дивному світі прискакав кінь, а наш вершник Ульвар осідлає тварину, для якої я зроблю спорядження. Так буде комунікативніше відшукати Вассаго.

Всім ідея сподобалася і вся група її підтримала. Поки Хейла дула в трубку під назвою “шофар”, тим часом Вермунд кував амуніцію для того, що осідлає коня, а саме:

– Трензельне оголів’я – Хлист – Сідло – Мартінгал – Корда – Шамбар’єр Ось як тільки Вермунд закінчив роботу через дві години, то до групи прискакав шикарний Арабський скакун кавового кольору. Ульвар одразу ж упіймав його на батіг і підтягнув до Вермунда, щоб разом одягнути на коня амуніцію. Через деякий час скакун був екіпірований, а Ульвар, осідлавши його, попрямував у бік острова, який був тихим і затишним місцем. Далі Кайден запитав у старійшини, що він знає про цього демона, на що Азар сказав:

– Вассаго є принцом. Він – могутній, має добру природу.

У його владі відкривати минуле та май-бутнє, розшукувати заховані та втрачені речі. Пока-зує викликаючому відповіді на його питання. Не ведіться на його провокації, він спробує зробити так, щоб ви перейшли на його бік, це рішення, яке буде для вас фатальним. Цей світ створив саме він, який підкоряється своїм вигаданим законам і в якому нічого не може народитися без його дозволу. Все, що ви бачите: озера, гори, пісок – це плід його фантазії. Тут він – цар, владика та кат.

Як тільки Азар закінчив говорити, то в цю ж мить верхи на коні прискакав Ульвар і переляканим голосом почав говорити, що бачив гуманоїдів, які вже знають про нашу присутність і стоять нерухомо, бо зібралися біля озера за сто метрів звідси і дивляться точно у наш бік. Старійшина сказав, що їх прибуття чекати тут вони не можуть, бо треба встигнути розібратися з Вассаго до заходу сонця. Отже, було ухвалено рішення піти до них на зустріч. I ось, у кількості п’ятнадцяти хранителів через десять хвилин, група стояла навпроти, як пізніше з’ясувалося – Збирачів.

Збирачі представилися як раса магічних богоподібних істот, одягнені були в мантії із символікою дня та ночі. У них синьо-жовта шкіра і помаранчеві очі, що світяться, з хижою зіницею, розташованою вертикально. Вони можуть трансмутувати собі подібних, змінювати реальність і переміщати небесні об’єкти, але незважаючи на свої богоподібні здібності, вони не безмежні. Один із збирачів почав говорити:

– Наш рід був схильний до геноциду і тоді з’явився Вассаго, який був нашим єдиним порятунком. Якщо ви бажаєте, ми можемо привести вас до нього, але пам’ятайте, якщо ви спробуєте образити нашого Месію, то більше ніколи не побачите ні наш, ні свій світ.

Група погодилася. Ішли вони недовго, п’ятнад-цять хвилин до найближчого підніжжя гори. У кількості 15 хранителів і 5 збирачів вони прийшли до місця призначення, далі один із збирачів зупинив гіда групи, а саме старійшину, як і всіх інших, і попросив стояти і спостерігати за тим, що відбу-вається. Всі п’ятеро збирачів стали таким чином на підніжжі, щоб вийшла форма п’ятикутної зірки, потім опустили голови, тим самим виявивши жест поваги. Вассаго був для збирачів настільки шанованим, що під час призову не наважувалися на нього подивитися, тож опускали повіки. Ось як буквально за одну хвилину перед групою хранителів з’явився принц, а разом з ним по правий бік на його поясі висіла есенція прозріння. Був він трохи вищим за середній зріст, а по комплекції тіла був мезоморфом, торс був голим, завдяки чому було видно, що колір його шкіри жовтуватий, а по тілу виступала велика кількість вен. Замість рук були лускаті лапи, а в його очах була відсутня райдужна оболонка. Низ його був без взуття, а лише обдерті найпростіші штани, які притримував пояс із емблемою дракона. Вассаго спочатку звернувся до Кайдена і попросив підійти ближче:

– Одумайся. Я заздалегідь передбачав, що ви прибудете сюди, ваші наміри чисті, хоч і завдадуть мені і моєму народу шкоди. Невже ви хочете загинути в боях…

Ваш результат мені чудово видно, замість вічних пошуків і метушні вам варто відпочити. Сон.

По клацанню пальця Вассаго вся група, крім головного героя, Азара та Бйорна заснула. Вассаго мав владу над трійцею завдяки контролю над їхніми тілами, принц тримав їх “на повідку” лише однією своєю рукою з якої випливала магія, що забезпечує спазм м’язів. Збирачі одразу підбігли до останнього ряду хранителів і доторкнулися до їхніх голів для того, щоб зібрати

інформацію, яка безпосередньо вирушає до архіву, пов’язаного з Герцогами.

– А тепер обговоримо детально. Ви втрьох представляєте велику небезпеку, ваш план недосконалий, ви йдете по головах з надією на справедли-вість, чого ми допустити не маємо права.

Через кілька хвилин, як тільки я доторкнуся до вас, мене вважатимуть героєм, а ви зникнете в нікуди і ваші імена будуть забуті.

Старійшина через біль говорив:

– Не під-коряй-тесь… він не повинен розмити ваш розум! Бйорн, Кайден… Ваша в-о-л-я… Згадайте, заради чого ми це все почали.

Поки Азар промовляв це, Кайден поступово крізь болючі стогони направляв свої руки до фастексу, де були заховані мечі прихованого носіння. Ось як Вассаго був за кілька сантиметрів від головного героя, останнє, що промовив принц:

– Тепер ви мої.

Кайден крикнув:

– Ніколи!

І проткнув тіло Вассаго з двох боків в області ребер. З його ран випливало місячне сяйво. Нерухомо як манекен, він упав спиною на холодну землю, а з групи було знято чари, і вона почала приходити до тями, крім тих, на яких накинулися істоти. Озирнувшись навколо, вони ніби зникли. Підбігши до кожного з тих хранителів, які не встали, Бйорн насамперед міряв їхній пульс, після чого сказав:

– Схоже, ми втратили ще п’ятьох… Вони померли уві сні. Я забираю їхні жетони і ми йдемо звідси.

Старійшина сказав:

– Стійте. Есенція. Кайдене, візьми те, заради чого ми сюди прибули.

Забравши з тіла Васаго пурпурову есенцію прозріння, група вирушила додому.