Наступного дня герої сиділи разом та снідали після нічної прогулянки, як раптом в двері хтось постукав, Емма злякалась не на жарт:

− Невже інфіковані знають, де ми живемо?! Варто піти і перевірити, в Балу немає рук, він точно не міг би постукати. В двері.

Алан з Еммою пішли відчиняти двері, і щойно вони це зробили, в дім залетів лише дятел, який переплутав дерево з вхідними дверима, Емма здивувалась, а ось Алан лишень посміхнувся а міміка на його обличчі була все така ж. Дівчина подумала, що наступним кроком буде − здобути таку емоцію, як подив та почала розповідь про цю властивість:

− Алан, ти навіть не підійняв брови та не відкрив очі ширше, коли птаха залетіла, тобі варто знайти емоцію подиву, яка знаходиться в місці під назвою «Кривоухові топі». Емоцію подиву розкрив Жан Франсуа Ліотар, французький філософ- постструктураліст та теоретик літератури. А квітка, яку тобі варто знайти, називається орхідея білої чаплі. Її природнє середовище включає в себе травʼянисті болота та поляни, де вона росте на вологій, проте добре дренованій землі. Пилок з квітів орхідеї може викликати сонливість, головний біль, кашель, першіння в горлі та сльозотечу. Завдяки низці фармакологічних властивостей її використовують в медицині при психоемоційних розладах, мігрені, хворобах серця. Відвар з орхідеї призначають у випадках хвороб підшлункової залози та шлунково-кишкового тракту.

Слиз використовують для лікування запалення горла та кашлю.

Орхідея була виведена штучним шляхом за допомогою запилення Джоном Доміні в 1856 році, британським садоводом та гібридизатором рослин. Цього разу я разом з Балу залишаюсь тут, попереджаю, бодота там не прості, є ділянки де вони повноцінно можуть бути зибучими, остерігайся неприємностей та дивись під ноги. Рушай.

Поки Алан йшов, його охопило непоборне бажання всього лиш бути поруч зі своєю сімʼєю…Він вже майже на місці. Кривоухові топі були досить значних розмірів, а сама квітка своєю білизною був, наче білосніжка серед семи гномів. Важко не помітити білу, чисту квітку посеред фактично чорного болота. Герой рухався болотяною місцевістю без перешкод на своєму шляху, лишень по щиколотку набрався багнюки, проте, це найменше, що могло б з ним трапитись. І ось він на місці. Перед тим, як зрізати квітку, він нахилився, щоб оглянути її уважніше та почав описувати її:

− Наземна листопадна орхідея висотою двадцять сантиметрів відноситься до видів рослин під охороною. Її квітки гарні та крупні, перлинно-білі з широкою бахромчастою губою, нагадує летючу білу чаплю. Дивовижна рослина, прийшов час забрати тебе з собою. Лиш рука потягнулась до ножа, як раптом звідки не візьмись зʼявляється андатра та перехопивши ніж побігла в глиб болота. Звісно ж Алан ринувся за нею. Біжучи з усіх сил, він перечепився через камінь та впав, тим самим, застряг в болоті. Головний герой не панікував, він почав розмахувати руками та дуже швидко рухати ногами, все глибше занурюючись в глибину цієї маси. Практично опинившись в ній по шию, він згадав, що потрібно робити, а саме: верхню частину тіла необхідно витягувати на поверхню, переміщуючи центр тяжіння з ніг на тулуб та лягти на куртку. Одяг призупинить затягування в трясовину. Далі він схопився за найближчий чагарник та повторював такі ж рухи один за одним та йому все ж вдалося вибратись, після чого, він безсилий довго сидів на землі склавши руки, розмірковуючи, що ж йому сказати Еммі стосовно ножа. Раптом йому в спину прилітає невелика частинка палиці та вереск:

− Невже тебе не можна хоч на хвилину спокійно залишити наодинці?!

Будь пильніше, підіймись та візьми ніж, який я відібрала в тварини.

Алан зробив все, що йому веліли і зрізав квітку. Вони разом повернулися додому, де головний герой вже був готовий розпочинати процедуру. Він взяв ніж та зробив надріз в області правого передпліччя.

Через короткий проміжок часу, Алан вдивлявся в очі Емми не відводячи погляду, після чого, потім відбувся той самий подив, на що Емма промовила: − Тільки зараз мої незвичайні очі тебе здивували? Без твого погляду розумію, що вночі вони мене видають. Мова орхідеї «білої чаплі» віщує: «Я буду думками з тобою навіть уві сні».

− Наразі тобі час віднайти почуття жалю, щоб стати добрішим до оточуючих. Для цього тобі потрібно знайти пелюстку Бугенвілії, квітка якої знаходиться в храмі . Лиш зайшовши туди, ти зрозумієш, чому пелюстки знаходяться саме в храмі, а не деінде на просторах острову.

Я піду з тобою та буду чекати біля входу, ходімо.

Прибувши до храму, який знаходиться в захолусті острова та був значних розмірів, Емма сказала:

− Це одне з небагатьох вцілілих святилищ інфікованих. Цей храм не вітає чужинців та береже свої секрети. Йди.

Алан йшов довгелезним земельним коридором, який був завдовжки близько кількох сотень метрів. В центрі храму на колінах, з опущеними головами сиділи інфіковані. Скорбота за своїми братами була сильнішою для них, ніж наявність чужинця. Труни та незрозумілі картини були засипані тією самою бугенвілією. Тепер завдання полягало лиш в тому, щоб вихопити одну пелюстку та швидко забиратися з цього місця, що Алан звісно ж і зробив. Лише після того, як він доторкнувся пелюстки, внфіковані почали гарчати та кидатись на нього. Вони вважали, що він перший розпочав бійку тим, що посягнув на їхню власність, та взяв пелюстку прямо перед їхнім носом. Вони кинулись за головним героєм, а Емма з Балу за криками зрозуміли, що час забиратися звідти. Так вони і вчинили − щойно зʼявився Алан, вони швидко підхопили його з собою, а інфіковані своїми криками навели шуму на весь острів. Незабаром вони прибули додому. Емма взяла пест та ступу за допомогою яких зробила суміш, але перед тим, як віддати Алану, розповіла трішки про бугенвілію:

− Рослина має гладеньке, майже без тернини, стебло. Овальне та глянцеве листя часто можна не побачити за прицвітниками, а знизу листки оксамитові на дотик. Сама квітка родом з Бразилії. До того ж, листя квітки овальне, загострене до кінця, довжиною пʼятьвісім сантиметрів. Зверху вони яскраво-зелені, з іншого ж боку- світліші.

Трубчасті квітки непримітні, світло-жовті, досить мілкі та швидко вʼянуть. Декоративність кущам додають яскраві прицвітники – брактеї, котрі нагадують папір. Бугенвілія, на відмінну від більшості тропічних представників, майже не розмножується насінням. Навіть після найкращого цвітіння, рослина часто скидує звичайний пустоцвіт. В природніх умовах метелики, колібрі та деякі інші представники розносять насіння тропічними лісами з невеликою вірогідністю розмноження. Свою назву квітка отримала на честь французького першовідкривача Луї Антуана де Бугенвіля. Це тобі для саморозвитку, а тепер, випий це.

Випивши суміш, він почав відчувати, як важко буває Еммі, та, побачивши її зовнішній стомлений вигляд, йому захотілось обійняти її.

Та не так сталося, як гадалося, Емма викрутила обидві його руки та порекомендувала герою дотримуватись дистанції та йти спати.