Священна битва

Пролог

– Прокинься!

Воїн розплющує очі від невимовної агонії, його тіло палає як розпечений горн, а спина вкрита великою кількістю шрамів від удару батогом. Піднявши голову вгору від чергового удару, він побачив, що підвішений на ланцюгу за кілька сантиметрів від землі.

Перед ним з’явився образ самої Ліліт, яка є високою і людиноподібною, у неї були великі роги, що йшли назад, також величезних розмірів вугільні крила, шкіра блідо- біла, а з одягу на ній атласна чорна сукня. Саме вона є першим демоном, створена Люцифером.

– Коли ти був підлітком, то часто піддавався глузуванням з боку однолітків, тебе недооцінювали і зневажали. Ти багато тренувався бойовими мистецтвами і хотів взяти від життя максимум, хотів покарати своїх кривдників і мати над ними повний контроль, керуючи їхніми слабкостями. Ми чули твій поклик, чули, як ти благав про допомогу, коли задихвід гніту, і коли ми прийшли до тебе, ти погодився прийняти наші дари в обмін на ксенофобію. Тобі важко буде зрозуміти та прийняти тих, хто не схожий на нас. Як це, відчувати в собі пекельну силу, мати величезну владу, бути вправним лідером і, до того ж, нашим посланцем, щоб карати цих…

цих жалюгідних людей, які вірять, що якщо вони робитимуть все в цьому житті правильно, то знайдуть вічний спокій, не підозрюючи, що поклоняються нашому батькові, який нас же й прирік на вічні страждання!

– Але ти… ти спробував втекти, вірив, що зможеш уберегти якнайбільше душ від неминучого ув’язнення і тому – є зрадником для всього демонічного роду, такому, як ти, – немає прощення.

День у день воїн відчував неймовірний жар, йому було нестерпно боляче від різноманітних покарань, починаючи від покарань за законами Хаммурапі і закінчуючи самокатуванням.

1 Коментар

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *