Розплющивши очі, перше, що запримітив головний герой – були широти надзвичайно чистого блакитного неба, які він розглядав, лежачи на піску аж допоки не відчув укус краба. Трішки підійнявшись, до нього прийшло усвідомлення того, що усі його почуття та емоції атрофовані, більш того він не відчував нічого окрім порожнечі всередині самого себе. Трохи згодом про себе нагадав голод, проте головний герой не метнувся стрімголов одразу шукати їжу, а подумав що спочатку вирушить на пошуки питної води. Справа в тому, що людина може прожити без їжі близько двох тижнів, та без води – від трьох до чотирьох днів. Зневоднення не буде в тебе запитувати як ти себе почуваєш і чи здатен ти продовжувати свою подорож. Ігнорування цього фактору матиме летальні наслідки.

Зневоднення організму – це патологія. Зважаючи на сучасні дослідження, зневоднення виникає за умови дефіциту від 40-50 мл/кг.

При цьому, маса тіла зменшується на 4-5% від вихідної. Разом з порушенням водневого балансу погіршується самопочуття. Смерть настає в результаті втрати 20-25% від загального обʼєму рідини в складі крові, міжклітинного матриксу та клітин. Причина загибелі від зневоднення – тканинна ішемія. Оскільки головний герой опинився на острові, що знаходиться в поясі помірного клімату з сезонними змінами температури, у нього в арсеналі знань було шість способів знайти безпечну рідину щоб втамувати спрагу:

1. Збір дощової води – для цього можна використати натягнутий лист кокосової пальми, контейнер, пляшку або ж кокосове лушпиння.

2. Кокосова вода (рідина, що знаходиться всередині кокосового горіху) – для того, щоб її отримати, потрібно каменем розбити кокосовий горіх, щоб рідина всередині не розлилась, та просто випити.

3. Волога яка міститься в тваринах – спіймавши морську черепаху, випатрати її та випити її вміст.

4. Рибальство – зловивши рибу та приготувавши її, можна випити рідину, що залишилась після процесу приготування.

5. Питні стічні водойми – проте, в жодному разі не пити прямо з річки, оскільки там можуть бути шкідливі бактерії.

6. Підземні джерела – виявивши рівнину на острові, можна спробувати копати, допоки з-під землі не зʼявиться маленький струмочок води, але важливо не забути перевірити, чи безпечно її споживати.

Очищення води включає в себе три важливі етапи:

1. Фільтрація (використати чисту тканину або ж одяг, щоб відокремити бруд, який залишиться на поверхні тканини).

2. Виділити осад (для цього буде достатньо залишити воду в стані спокою, щоб забруднення осіли на дно).

3. Прокипʼятити (кип’ятити воду потрібно протягом кількох хвилин, щоб знищити бактерії та інші мікроорганізми).

Інструментом котрий допоможе зібрати воду може слугувати кокосова чаша намотана на палицю. Але, якщо ми хочемо перетворити солону морську воду на питну прісну – це вже інша справа, для цього нам необхідно буде зробити дистилятор. З його допомогою ми зможемо отримати бажаний результат. Почавши діяти, наш головний герой вирішив починати з першого пункту а далі по порядку. Вилізти на кокосову пальму самотужки – це справа не з легких, оскільки її висота може досягати від двадцяти п’яти до тридцяти метрів вгору, але, на щастя, головному герою пощастило зустріти на своєму шляху пальму, яка нахилилась від сильного вітру, тим самим, скоротивши шлях головного героя не менш як в половину. Тобто залізти на п’ятнадцяти метрову пальму вже не здається таким неможливим. Також цю пальму можна було обхопити обома руками оскільки вона мала досить тонкий стовбур. Перед тим, як підійнятися головний герой відірвав від своєї сорочки шмат цупкої тканини, зробив петлю скинув взуття та просунув кожну ступню через цю ж петлю з обох сторін ремінця та надійно затягнув міцний вузол. Почався підйом, тепер, коли ступні тримаються за пальму з обох боків, тканина також прилягає до її стовбура, що допомагає зберегти стійкість положення ніг та збільшує шанси успішного підйому. Після цього, головний герой притиснув одну руку до стовбура навпроти свого тіла, а іншою сильно схопився з іншого боку. Виконавши ці дії, він витягнув ноги не рухаючи ступнями та руками – це допомогло йому випрямити власне тіло. Потім він різко відірвав обидві ноги від стовбура одразу ж вхопившись за вище місце на пальмовому дереві і таким же чином повернувся у вихідне положення. Повторюючи такі рухи герой практично досяг верхівки пальми. Він хапав кожен кокос, який був в полі його зору, кілька разів прокручував його аж допоки стебло не витримувало та ламалось.

Таким чином він назбирав з десяток кокосових горіхів, які впали на пісок та очікували на свого власника. Перед тим, як спуститися, він також відірвав два величезних листка кокосової пальми, а це означало що перші два способи мали всі шанси на успіх. Далі він встромив дві палиці в пісок на відстані кілька сантиметрів одну від іншої та примотав за кінці один кокосовий лист, з іншого ж він змайстрував мотузку. Запитаєте, яким чином?

Спочатку лист необхідно висушити, потім, вимочивши його у воді, його необхідно знову висушити. Це призводить до розм’якшення стебла. Про всяк випадок, маю намір зауважити, що головний герой сушив листя на гарячому піску. В результаті цього стебла очищуються від всього зайвого та стають м’якими з допомогою м’якого каменю або ж відбиваються заокругленою палицею, щоб відділити сухі та гнучкі волокна від твердих частин стебла. Для фінального очищення використовуємо жмут розмочених стебел та б’ємо ними по дереву або іншій твердій поверхні. Роблячи це старанно, отримаємо чисті та м’які волокна. Щойно ви переконаєтесь, що волокна саме такі, як потрібно, їх необхідно ретельно розчесати, розділяючи на окремі волокна. Навіть якщо деякі волокна залишаться склеєними, не варто перейматися – мотузки, виготовлені з них, чудовий варіант для: кріплення жердин, під час облаштування укриття, зв’язування предметів та плетіння мотузок та канатів.

Заледве мотузка була готова, головний герой відчув краплі дощу на своєму тілі, а отже і вдача була на його боці. Мотузки з волокон рослин неможливо порівняти з капроновими мотузками, тому намокнувши, вони потребують ретельного просушування, щоб цього уникнути, чоловік заховав мотузку за поясом своїх штанів та почав розбивати кокоси. Розбивши весь десяток, він частково втамував спрагу, що додало легкості організму та наснаги для нових звершень. Проте перш ніж почати виконувати інші справи, головний герой усвідомив, що без зброї довго протягнути йому не вдасться, тому прийняв рішення змайструвати спис. Створення цього виду зброї з підручних засобів не така вже й важка справа, головне, робити це покроково. Першим необхідним інструментом для створення списа може слугувати раковина молюска. При розшаруванні, ми отримуємо гострі уламки, з яких можна зробити хоч і невелике, проте доволі гостре лезо. Далі, для створення основи спису, необхідна довга палиця. Вона повинна бути гладкою, без відколів та тріщин. Останнім етапом є безпосереднє закріплення отриманих матеріалів мотузком. Саме та єдина створена головним героєм мотузка допомогла скріпити дерев’яний стержень та гостру мушлю, це означало, що спис готовий, отже можна починати полювати на черепах та рибалити. Вдивляючись у воду, новоспечений мисливець помітив кілька морських черепах під назвою «Бисса». Ці тихоокеанські красуні охороняються законом, але для головного героя це не мало жодного значення, адже про яку охорону може йти мова, якщо з того моменту, як море викинуло його на берег острова, він не зустрів жодної живої душі. Саме тому він закинув її собі на плечі та поніс на сушу, залишивши їх протягом певного часу в невеликій ямі, викопаній руками, щоб у майбутньому приготувати їх. До того ж, з панцира Бисси можна отримати не найгірший гребінець для волосся.

Дощ закінчився і одразу ж з-під хмар з’явилося палюче сонце. Тепер залишилося лиш наловити риби. Методом «зачекав – штирхнув» за дві години головний герой спіймав два тунця, одну тріску та чотири лосося, котрі поклав у яму до черепах та щоб вони не зіпсувалися під прямими сонячними променянями, накрив їх плівкою, яку знайшов на березі моря. Грандіозним успіхом, до того ж, було те, що окрім знайденої плівки, на берег викинуло пусту літрову пляшку, в яку він перелив дощову воду, що накопичилась в кокосовому листі під час дощу. Підсумок: за пів дня перебування на острові вдалося: втамувати спрагу, знайти для себе провізію та зібрати трохи води на майбутнє, а це означало, що базовий комплекс по виживанню був виконаний і прийшов час дізнатись більше про це місце, але, для початку, було варто розвести багаття. Найкращим багаттям на острові в даному випадку буде «вогняна яма» там, де раніше у головного героя знаходилась провізія. Він дістав звідти всю рибу, поклав три великих каменя, підкинув вісім невеличких гілочок та кілька шматків кори.

Змайструвавши триног з палок над вогняною ямою, герой поклав зверху одну з половинок кокосу, який раніше був розділений навпіл. А це, можемо зауважити, універсальний продукт, яким можна використовувати не лише для того, що черпати воду, про що згадувалося раніше, але й чудовий замінник тарілки. Запалив він вогнище легендарним методом «камінь об камінь» під прямими сонячними променями. Готово! Поки герой своїм списом патрав рибу, він періодично озирався в різні сторони та намагався роздивитися острів краще, з часом усвідомивши, що це острів «Гордон» (оскільки він умовно нагадує рівнобедрений трикутник), а це означало, що головний герой знаходився на Аргентинському безлюдному острові Республіки Чилі, архіпелаг Вогняна Земля. Коли наш герой закінчив патрати рибу та поклав її на саморобну тарілку, позаду почувся рев, і те, що йому довелося побачити, трохи його збентежило.