Зранку Емма розбудила Алана, адже всю ніч вона провела в роздумах яким чином здобути морфін та сказала:

− Я піду на макове поле та зберу цілий кошик маку, в ньому ж є морфін. А ти вирушай на пошуки квітки лікорис, яка знаходиться в печері снів. Подивишся на мапу та зрозумієш, де це знаходиться. Сам же лікорис уособлює емоцію страху. Ефективним компонентом екстракту лікорису є галлантамін, який використовується при міастенії, прогресуючій мʼязевій дистрофії, наслідках полеомієліту, церебральному паралічі у дітей, сенсорних чи рухових розладах, викликаних захворюваннями нервової системи, менструаціях.

Спиртовий екстракт лікорису має ефект зниження внутрішньоочного тиску та протизапальним діям. Основними компонентами екстракту лікорису є лікорин, псевдосолодок та бетаїн, який перешкоджає синтезу ДНК та РНК, викликає набухання та розчинення ракових клітин а також володіє сильною інгібувальною дією та на пряму вбиває ракові клітини шлунку.

− Ніхто не знає, хто саме був селекціонером цієї квітки, але відомо, що, квітка прибула в Японію з Китаю ще приблизно 3000 років тому.

Квітку назвали на честь морської богині Lycoris, яка , згідно давньогрецької міфології, була надзвичайно гарною. Англійці прозвали квітку червоною павуковою лілією та ураганною лілією через її дивовижні особливості цвісти перед початком періодів ураганів. Не зважаючи на те, що лікорис − це досить приваблива рослина, в Японії її ніколи не дарують та не саджають у своєму саду або ж на своєму подвірʼї. Зазвичай квітка проростає на землі зіткнень, де було пролито чимало крові. Звідси й назва «квітка померлих».

Завдяки своїм ядовитим властивостям, лікорис допомагає відлякувати диких тварин та інших шкідників. Тому, за традицією японці саджвють її на кладовищах та на кордонах рисових полів. На рахунок емоції «страху», вона була виведена Сореном Обьє Кьоркєргором, датським теологом та філософом, а також поетом та релігійним письменником, якого багато хто вважає першим філософом – екзистенціалістом.

Вирушай в печеру, сподіваюсь, ти не залишишся там навічно. Чимало інфікованих там полягло. Вперед.

Перед виходом головний герой запитав у дівчини де саме всередині печери розташована квітка:

− Алан, чесно, я не можу дати відповідь тобі на це запитання, страх охоплював мене кожного разу, коли я знаходилась всередині, вірю в те, що ти сміливіший за мене. Емма пішла деінде, а Алан поглянув на маппу та побачив, що вхід до печери розташований в бухті на південному березі в довжелезній мисі. Дійшовши до місця та зайшовши всередину, він помітив, що прямі переходи в глибину перегородженні нагромадженням з гострих каменів, а стіни печери прикрашені наскельним живописом. Обхідною дорогою Алан побачив порцеляновий тотем, а також галюциногенні трави, які росли поруч, а саме − болиголов. Надпис на стіні зліва від головного героя була:

«Зʼїж, щоб йти далі, туди, де почнуться кошмари.» У Алана не було вибору, він зробив все, як було написано на стіні та через короткий проміжок часу після вживання болиголова прямі переходи нвчеб-то стали туманними та з часом розвіялись. Це означало, що трава діяла з кожним разом сильніше та відкривата очі там, де нічого не видно розсудливій людині.

Переходами у повітрі плавали ілюзійні риби, літали ілюзійні птахи, а також дикі ілюзійні прямоходячі звірі. Петляючи одним з переходів, стежка під ногами головного героя почала запалюватись та привела його в глухий кут, де на стіні був надпис: «Мрії.». Головний герой повернувся назад до роздоріжжя та почав обмірковувати, що ж малося на увазі, як раптом в іншому переході в самому кінці синім полумʼям загорівся інший тотем. Алан негайно ринувся до нього че за декілька кроків, майже доторкнувшись до тотема, впав на коліна від нестерпного головного болю. З тотему назовні вийшли голоси, які погіршували ситуацію повторюючи: «Скажи, скажи це!». Алан викрикнув на всю печеру: « Нереалізація своїх мрій та амбіцій!». Голоси одразу ж припинились, останнє, що почув з тотему Алан було: «Свобода…».

Туман розвіявся, тотем зник, а замість нього з землі стирчала квітка лікориса. Алан негайно її зрізав і якнайшвидше ринув геть з тієї печери.

Так він потрапив до прихистку, слідом за ним прибула Емма, яка почала розпитувати про все, через що Алану довелося пройти та побачити. Він розповів все як воно було. Квітка була у нього і він почав зашивати її в зовнішній косий черевний лівий мʼяз. Емма сказала, що мовою квітів лікорис каже «Чекатиму того дня, коли зустрінемось знову». Далі, Емма сказала, що розмʼякшила мак та з нього вийшла пристойна кількість морфіну, який вона готова вколоти пантері − що вони й почали робити.

Зайшовши в палатку, Балу спрямував свій погляд на Алана, зазираючи прямо у вічі, головний герой відчув страх. Те, чого він так довго не відчував різко здолало його, лишень один хижий погляд. Поки це відбувалось, Емма дуже обережно вколола пантеру в тазобедренний суглоб, що доло можливість тварині зменшити біль та заспокоїтись.

Дівчина сказала Алану:

− Пробач йому, у мене виникло почуття ніяковості перед тобою за таку поведінку. Це буде твоїм завданням.

− Перед тим, як ти скажеш, що мені потрібно буде робити далі, я б хотів запитати, навіщо людям взагалі потрібен страх?

− Коли ми маємо здоровий страх, ми краще розуміємо можливі наслідки наших дій, це допомагає нам розраховувати наші кроки та робити правильний вибір. Страх може іноді мотивувати. Він змушує нас діяти швидко та рішуче. Так ось, продовжимо, це буде твоїм наступним кроком − знайти лист заміокулькасу, який подарує тобі це відчуття з усіма його складовими. Своє наукове імʼя рослина отримало тому, що її листові пластини ззовні дже нагадують листя замії, яка росте в Америці. Заміокулькас це низькоросла травʼяниста рослина.

Коренева система культури бульбова, відростки крупні та соковиті.

Кожен лист розсічений на декілька пар сигментів. Під час довготривалого посушливого періоду, чагарник може скинути верхню шапку листків. Це допомагає рослині краще акумулювати вологу. Його проста назва «доларове дерево». Доларове дерево відрізняється високою стійкістю до паразитів, але на ослабленому чагарнику може оселитись павутинні кліщі, щитівки та тля. Листя знаходиться біля рощі, метрів сімсот звідсіля, там їх дуже багато. Легкий ґрунт та гарний повітняний та водяний обмін тому пояснення. Йди, я залишусь тут та доглядатиму Балу.

Як дорогою, так і прибувши до місця призначення, з головним героєм не трапилося нічого особливого. Роща більше нагадувала спокійне міщанське місце, куди можна було прийти, лягти на землю та любоватися зірками в нічний час. Прийшовши назад до прихистку, головний герой простягнув дівчині отриманий лист заміокулькаса, і та, в свою чергу зробила жижу, яку Алан звісно ж випив. Емма пішла перевдягатися в легший одяг перед сном, Алан з цікавості пішов за неюв кімнату та злегка відчинив дверцята. Дівчина встигла зняла з себе тільки верхній одяг, коли помітила, що за нею спостерігають. З розлюченим виразом обличчя вона вийшла з кімнати й промовила:

− Сьогодні, завдяки тобі, спатиму в тому ж одязі, в якому ходила островом. Алан все це робив не просто так, а для того, щоб відчути, як то воно зніяковіти, що Емма і змогла викликати у чоловʼяги.