Алан прокинувся посеред ночі від страшного звуку. Лютий рев не дозволив йому більше насолоджуватися сном. До того ж, він також чув бурхливий голос Емми, на що головний герой пробурмотав собі під ніс:

− Як завжди бавиться зі своїм «кошеням».

Через двадцять хвилин звуки зникли, Алан знову отримав спокій та почав насолоджуватись сновидіннями. Проспавши до обіду, він прокинувся від спраги, але перед тим, вирішив глянути, як там Балу.

Коли він зайшов до палатки, Побачив заплакану Емму, яка лежала на землі. Перелякавшись, Алан кинувся до дівчини та припідняв її голову.

Коли вона відчула доторки − розплющила очі, відкинула головного героя та спокійним тоном запитала в нього:

− Ти певне чув крики цієї ночі, хіба ти не міг вийти та допомогти мені з Балу, який заледве не помер від жахаючого болю? Мені довелося одній його тримати, однією ругою заспокоювати, іншою − колоти.

Дякувати Богу, у мене все вийшло. Я не можу заспокоїтись через це.

Як ти взагалі можеш зараз ось так спокійно стояти? Гаразд, пробач мені, я скипіла. Щоб ти краще розумів мене, знайди квітку, яка називається стронгілодон великокитицевий, в народі на нього кажуть «нефритова лоза».

− Росте ця дивна квітка в яру. Єдина інформація про неї, якою я володію, це те, що цей вид був знайдений групою невідомих людей в 1937 році на Філіпінських островах. Блідо-зелена листва складається з трьох листівок. Квіти за формою кігтя ростуть у вигляді підвісних ферм або псевдо драцен, сімдесят та більше квітів можуть сягати довжиною трьох метрів. Колір бірюзової квітки схожий на деякі форми мінералів бірюзи та нефриту, варіюються від синьо-зеленого до мʼятно-зеленого. Короткі, довгуваті, мʼясисті насінневі коробочки сягають завздовжки до пʼятнадцяти сантиметрів та містять до дванадцяти насінин. А ось на рахунок такої емоції як занепокоєння, то першим питання про поняття «занепокоєння» порушив та ввів до наукових обертів австрійський психолог Зигмунд Фрейд, порівнюючи його з готовністю індивіду до небезпеки: підвищена сенсорна увага та сильне напруження, а також неприємні емоційні переживання, які є сигналом передбачуваної небезпеки. Це все, що тобі необхідно знати наразі. Не гай марно час, рушай на пошуки. Нехай щастить! Перед виходом Алан зайшов в дім, щоб подивитись, не на мапі знаходиться яр. В результаті у нього виникло розуміння того, що все це знаходиться на схилі та певно для нього там влаштована засідка, адже пристойний відрізок часу від інфікованих не було аж нічогісінько чути. Головний герой вирішив, що як би негарно це було по відношенню до Емми − зламати її шпилькою замок від скрині, в якій лежить сигнальний пістолет. Не пройшло навіть пʼятнадцять хвилин , я Алан впорався з цим завданням − так йому буде безпечніше, ба більше, комфортніше.

Підійнявшись до яру, він побачив, що все навкруги засаджено деревами, з яких звисають так звані «лози». На радощах підбігши до першого дерева, він з-за спини отримав удар молотом по колінному суглобу та впав на землю. Інфікований, який це скоїв, підняв Алана за волосся, а той, в свою чергу, стояв на колінах. Інші інфіковані припинили грати в хованкита зібрались навкруги обступивши головного героя. Натовп радів, вони бажали йому смерті. До натовпу підійшов інший інфікований, який тримав в руках шаблю. Певно Алана хотіли привселюдно стратити. Коли шабля була піднята над його головою, земля різко здригнулась і з боку, де була верхівка схилу, вниз почали скачуватись валуни. Від переляку інфіковані тимчасово забули про Алана та заскочили в яр, залишивши полоненого на землі. Чим швидше валуни скочувались, тим більше прискорювались та починали підскокувати. Таким чином, один з валунів пролетів у головного героя над головою, а інші, прокотились повз. Інфіковані, зрозумівши, що небезпеки більше немає, кинулися в бік Алана, але той, в свою чергу, швидко зреагував, а саме дістав вже заряджений сигнальний пістолет ти вистрелив в одне з дерев, які були поруч. Пожежа здійнялась раптово. За принципом ланцюга, одне дерево передавало полумʼя на інше. Так по всій території почалося справжнісіньке пекло, поки не запалало останнє дерево. Поки тривала пожежа, головний герой зрізав ножем стронгілодон та вшився геть. Прибувши додому, в сховище Алан вже був готовий до стандартної процедури, але, перед цим кинув оком на дві записки, які лежали на столі. В одній було сказано:

«Стронгілодон мовою квітів каже: «Захоплююсь тобою»». Поруч була ще одна, в якій було написано: «Знайдеш мене в палатці». Прочитавши записки, Алан вшив собі стронгілодон в праву ключицю, щоб було досить боляче. Він почав хвилюватись за Емму, адже вона завжди була присутня під час процедури та говорила все, що написано на листках прямо в очі. Головний герой в буквальному сенсі вилетів з дому, щоб побачитись з дівчиною, але все виявилося простішим, ніж Алан собі надумав. Емма сиділа з пустими очима, поклавши Балу до себе на коліна. Алан запитав:

− Про що ти зараз думаєш?

− Знаєш, я тужу за тими днями, коли Балу міг бігати, стрибати та навіть без слів примудрявся бути найкращим другом… Я би все віддала, аби він одужав. Люди влаштовані таким чином, що лишень за мить до кардинальних змін або ж в мить втрати починають по справжньому цінувати ті чи інші речі…Щоб ти мене зараз зрозумів, йди на північ за закинутого села інфікованих та принеси мені пелюстку червоної камелії. Там всього лише два дерева. Вдар по одному з них ногою, листя саме почне осипатись тобі в руки. З листя камелії також роблять ефірні олії, які мають тонізуючу, анастезіючу та антисептичну дію, та виробляють препарат евгенол. Камелія походить з Японії, Китаю та Вʼєтнаму. Перша офіційна згадка про неї датується приблизно 1725 роком до н. е.. В тей час один з китайських імператорів оголосив настій з листя камелії своїм улюбленим напоєм. Тепер ми всі з задоволенням пʼємо цей напій, який називаємо чаєм.

Через сорок пʼять хвилин Алан повернувся з одним листком. Перед тим, як віддати його Еммі в руки, він сказав, що село інфіковані потрохи розібрали, оскільки океанські хвилі під час штормів змивали будинки під чисту. Дівчина приготувала «відвар». Головний герой випив його та не лише згадав, а ще й поглибився в сказані тоді Еммою слова. Йому стало важко на душі, але він розумів, що тільки в їхніх руках, поки не пізно, знаходиться життя пантери. Перед тим, як вирушити спати, Алан запитав:

− Навіщо мені занепокоєння?

− Це наче внутрішня система сигналізації, яка готує нас до небезпеки та допомагає нашому тілу підготкватися до неї.

− Туга?

− Щоб зберегли психічне здоровʼя необхідно іноді знаходитись в такому стані.