Головний герой пішов в глиб джунглів − туди, куди прямувала стежка.

Коли Алан прийшов до кінця стежки, він побачив бджолине гніздо. За розповідями Емми, Балу полюбляв харчуватися медом, а це було його улюблене місце, щоб підживитися смаколиком. Що ж відомо про осине гніздо та про ос в цілому. Будівництво починається влітку, а закінчується восени. В більшості випадків, будівництвом гнізда займається матка, яка змогла пережити зиму. Воно будується з кори гнилих дерев та має сірий колір. В сотах гнізда зазвичай живуть личинки майбутніх робітничих ос. Вони є одними з основних будівельників таких гнізд. В цілому, в гнізді може поміститись близько десяти тисяч робітничих особин, а також матка. Найбільше гніздо у світі було знайдене в Новій Зеландії − воно було більше метра діаметром. Робітничі оси будують гнізда переважно під землею − в закинутих норах гризунів, а також в звичайних ямах. Іноді оси можуть будувати гнізда прямо на території житлових будівель. Сьогодні існує чимало запитань стосовно винищення їхніх гнізд. Зимою оси залишають свої гнізда та в подальшому починають будувати нові.

Задля їхнього винищення, люди вдаються до послуг певних служб. В певних випадках після зняття осиного гнізда, з нього можна робити ручні вироби. Оси − це назва комах з підряду стебельчасточеревних ряду перетинчастокрилих. Існують дві основні категорії ос: одиночні оси, котрі ведуть самотній сбосіб життя (часто не будують гнізда) та суспільні оси (проживають колоніями). Шершні − рід найкрупніших представників суспільних ос. Оси ненавидять запах хвої, тому на природі, можна нанести на шкіру ефірне масло сосни, ялинки або ялиці. Ефірне масло − це дуже концентрована речовина, достатньо однієї − двох крапель на скроні чи на шиї. Пічля цього до людини не підлетить жодна оса, навіть, якщо поруч знаходитиметься їхнє гніздо.

До ос відноситься велика кількість видів з характерною формою тіла та регулярним малюнком у вигляді пʼятен, переважно жовтого кольору.

Жало − це змінений яйцеклад самки, у самців він відсутній; навідмінну від бджіл, оса не втрачає жало та не вмирає при укусі. Оси не є справжніми синантропами, вони не залежать від людини біологічно.

Вони потрібні для того, щоб боротися з шкідниками, схожими на них.

Суспільні оси − мисливці, які контролюють кількість потенційних комах − шкідників, таких як: тля та гусінь. До того ж, оси − чудові опилювачі, які переносять пилок, відвідуючи квіти, щоб підживитися нектаром. Пік осиного сезону влітку залежить від погоди в конкретному регіоні, проте наприкінці серпня, оси якраз вирощують потомство, тому, так би мовити, летять не вагаючись, намагаючись вхопити якомога більше чогось солодкого та збагаченого білками.

Солодкому надають перевагу самі, а ось протеїни для підростаючого покоління. Найрозповсюдженнішим їхнім видом вважається синагрис, німецька, австрійська та французька оса. Отрута оси містить в собі велику кількість алергенів, серед яких описані: фосфоліпаза, антиген пʼять та гіалуронідаза, структурно ідентичні отрутам інших представників видів сімейства. У людей, які не мають алергічної реакції на бджолину отруту, та які не витягнули жало, на місці укусу утворюється невеликий нарив, а жало виходить самостійно. Однак, якщо людина після укусу не витягне жало, в неї може початись нестерпний головний біль, нудота, висипка та набряк. Ворогами осси вважають мурах. Вони часто нападають на осині гнізда з ціллю роздобути личинки, які є кладязем білкової їжі для них. Окрім того, мурахи та оси в природніх умовах конкурують між собою у питанні роздобутку їжі. При тому, оси вдаються до цікавої тактики в боротьбі з нападниками. Для захисту гнізда та їжі, вони не користуються жалом, а беруть мурах у щелепу та відносять на незначну відстань, в цьому випадку, мураха не може зорієнтуватись на місцевості, що більш ніж влаштовує її конкурентів.

Алан спочатку не розумів, як можна дістати інклюз оси, який лежав зверху на тій же гілці, де було закріплене осине гніздо, про те все ж, у нього зʼявилась ідея. Він взяв невелику палицю з одним центром та двома кінцями, витягнув зі своєї куртки резинку, та скріпив це у одне ціле, отримавши елементарну рогатку. Герой підняв з землі камінець, прицілився та вистрелив прямо в ціль. Гніздо впало на землю. Алан мав кілька секунд, щоб підібрати інклюз, доки оси не розлютились. Він підбіг до бурштина, підійняв його з землі та почав бігти до найближчого озера, оскільки воду оси не надто полюбляють. Перед тим, як зайти в озеро, головний героя все ж таки вкусили кілька разів, але, на щастя, вони не стали смертельними. У нього не було алергічної реакції, лише зуд. Перечекавши в озері кілька хвилин, доки оси полетять, він викарабкався з нього щасливим, хоча й обкусаний з інклюзом оси в руці. Взявши до іншої руки інклюз недорозвиненого дракона, Алан вирішував, яким шляхом йти далі. Стежка вела його дорогою до передгірʼя, за один кілометр від нього. Діставшись до місця призначення, він натрапив на рій цикад. Цикади в більшості − це доволі великі комахи, які проживають в спекотних країнах. Знайти їх можна на дерево-чагарниковій рослинності. В світі існує більше трьох тисяч видів цикад. Більшість зʼявляється з циклічністю від двох до пʼяти років, проте невелика кількість дорослих особин зʼявляється кожного року. Спів самців цикад допомагає спіймати самок. Цикади використовують спеціальну звукову мембрану, котра коливається за допомогою мʼязів. Отриманий металічний звук резонує у спеціальних щільностях всередині тіла, сягаючи високої гучності. На вигляд вони не досить привабливі, однак для людини вони безпечні: не жалять та не кусають. Їх головним противником вважаються піщані оси, мтсливці за співучими цикадами. Личинки розташовуються під землею на корінні, де вони можуть жити протягом довгих років, до кінця їхнього життєвого циклу. Перші цикади зʼявляються до першого літнього сонцестояння. Паразитують як дорослі комахи, так і личинки.

Зимають цикади на будь-яких рослинних залишках. До розпускання виноградної лози, вони харчуються бурʼянами, потім переходять на молоді пагони. Смокчучим ротовим апаратом, проколюють шкірку та їдять тканину листка. Проти цикад досить ефективними є усі групи синтетичних інсектицидів: фосфорорганічні, перетороїдні та неонікотиноїди. Алан помітив, що інклюз цикади був прикріплений до дерева на рівні його голови. Головний герой одразу ж усвідомив, що не матиме жодних проблем з цим інклюзом, просто потрібно підійти та відірвати. Проте не так сталося, як гадалося. Щойно Алан зайшов у рій, його голова почала неймовірно боліти від співу цих комах, котрий неможливо витримати. Вони намагались пролізти у всі можливі щілини на його голові. Головному герою довелося натягнути на голову куртку та йти наосліп, обмацавши все дерево завширшки, та обмастивши всі руки свіжим та липким янтарем. Незабаром йому вдалося відклеїти інклюз та вийти з рою уикад наосліп на досить пристойну відстань. Тепер в асортименті Алана було два непотрібних йому інклюзи, чим він був невимовно задоволений. Але в подальшому на нього очікують небезпечніші живі організми, а саме: скорпіони та саламандри.