Шляхом за інклюзом скорпіона, унікальний інклюз, який проклав стежку, привів його до тихого берегу острова, де навкруги лежали обгризені кістки та пусті людські черепа. Територія була схожою на мінне поле. Все кишіло жовтими піщаними скорпіонами. В одному з черепів, а саме, там, де колись були очі, лежав той самий бурштин з забальзамованим скорпіоном всередині. Обгризене тіло лежало біля спаленого дерева, від якого залишились самі вуглі та з якого ще колись давно крапала смола, до тих пір, поки не прийшли інфіковані та не спалили це місце вщент. Що ж до самих скорпіонів, піщаний скорпіон − Це досить велика комаха, його довжина сягає восьми сантиметрів.

Та хоча скорпіон веде нічний образ життя, спостерігати за його поведінкою нескладно. При опроміненні ультрафіолетом, хітиновий панцир скорпіона яскраво світиться синьозеленим кольором. Його нервова система складається з надглоткового вузла, біляглоткової комісури та черевного нервового лагцюга. Від надглоткового двохлопасного вузла йдуть нерви до очей та хеліцерам. Отрута скорпіонів містить в собі сильні нейротоксини та негативно впливає на центральну нервову та серцево-судинну системи. Отрута накопичується у «хвості» скорпіона, а саме в грушевидному членнику під назвою «тельсон»., який закінчується голкою, котра загинається доверху, на вершині якої розташовані два отвори для отруйних залоз.

Тіло скорпіонів, як і всіх павукоподібних, мають два відділи, голово- грудина та черево. Просома, тобто голово-грудина, займає меншу частину тіла та покрита панцирем, який несе середні та бокові очі.

Самі скорпіони також мають воррогів. До їхньої отрути малочутливими є їжаки, мангусти, та деякі ящірки. Харчуються скорпіонами також деякі змії, птахи − такі як сови, кажани. Мавпи- бабуїни також ласують цими павукоподібними, з легуістю відриваючи їхнє жало. Основним раціоном скорпіонів є різноманітні безхребетні цвіркуни, таракани, маленькі павуки, а великі особини з легкістю харчуються навіть мілкими хребетними, такими, як: ящірки, мілкі гризуни. Стародавня медицина широко використовувала скорпіона. В смаженому вигляді його призначали від застарілого кашля та при хворобах органів травлення. Оливкова оліія, в якій смажили скорпіона, при зовнішньому застосуванні лікує вогнищеву алопецію, геморой, біль у поясниці.

Оглянувши, що ж можна зробити в такій ситуації, Алан вирішив скористатися шенбяо. Він закрутив його так, що кунай, який був закріплений на кінці мотузки, влетів точно по центру дерева, далі, різко потягнув на себе, за рахунок чого, дерево впало прямо біля його ніг.

Залишилося трішки, всього лише майстерно триматибалансування на пʼятнадцять метрів в один бік, та стільки ж в інший. Перші кроки Алана були досить впевненими. Страх та невпевненість в собі долали його, серцебиття пришвидшувалося. Він розумів, що якщо впаде, то буде заколот клешнями та отруйними хвостами скорпіонів на смерть, проте іншого вибору він не мав. Він згадував слова Емми, що лише завдяки його відвазі, він досяг таких висот, лише завдяки своїй настирливості він вселяє в серця людей віру, що все можливо, і не важливо, які ти маєш фізичні можливості, важливіше мати дисципліну та кожного дня прикладати зусиль для своїх досягнень, проте і не варто забувати про відпочинок, адже це невідʼємна частина будь-якого шляху до успіху. І поки Алан все це прокручував в себе в голові, він і не помітив, як дійшов до краю дерева.

Повільно та максимально обережно він підійняв інклюз, а далі поспіхом повертався назад по дереву, ледь не впавши наприкінці, проте все ж зробив потутний стрибок вперед. Так він знову опинився у безпечній для себе зоні, де скорпіонам на нього було байдуже. Єдине, що постраждало − шенбяо, трос обірварся на дві частини, а канай загубився десь в глибинах піску. Чотири з шести інклюзів були у нього, залишилося лишень два бкрштина, і те, що спочатку здавалося герою неможливим, буде виконано. Тримаючи інклюз скорпіона в лівій руці, а унікальний інклюз в правій, Алан побачив, що золотих стежок залишилося лише дві. Він обрав ту, яка прямувала до верхнього краю лісу, за три з половиною кілометри від нього. Щойно він дістався туди, то здивувався, якою ж неймовірною буває природа. За рахунок прямих сонячних променів, зжовкле листя почало розгорятися та утворилась маленька пожежа, а саламандри, які там проживали, буквально стояли у вогнищі. Характерна особливість саламандри − незвичайний холод тіла, який дозволяє їй знаходитись у вогні, не згораючи, а також гасити будь-яке полумʼя. Саламандри − це символ червогого втілення філософського каменя. Зимують саламандри під корінням дерев, у трухлявих пеньках, під купою листя, де можуть збиратися по декілька десятків. Саламандра стійка до низьких температур, холодне заціпеніння настає у неї при температурі від 0 С до -2 С, -4 С.

Природніми ворогами в природі для саламандр є змії, хижі риби, птахи, кабани. Харчується ця тварина двічі-тричі в тиждень, хоча їхнім дитинчатам необхідно харчуватися кожного дня. Раціон: дощові червʼяки, метелики, яловиче серце, печінка. Саламандри розмножуються досить незвично, в залежності від природніх умов та підвидового статусу популяції самки можуть відкладати яйця, або ж затримувати їх в задній частині яйцеводів − матці, де й відбувається розвиток. Саламандри використовують для підсмажування, розігріву, підрумʼянення різноманітних страв, розплавлення сиру, створення скоринки на сендвічах та бутербродах, карамелізації десертів, засіки овочів, підтримання температури готових страв. В перекладі «саламандра» в прямому сенсі означає «жаровня». Поки пожежа не розійшлася по всьому лісі, головний герой спрямував свій погляд на інклюз дитинча саламандри, котрий прилип до дерева у вертикальному положенні. Швидше за все, дитинча таким чином хотіло врятуватися, проте смола не дозволила йому це зробити. Часу залишалося все менше й менше, тоді Алан дістав саі та кинув одним ту частину кори дерева, де розташовані передні лапи, а інший до задніх лап. Таким чином інклюз разом з корою впали з дерева та Алан кинувся його ловити, щоб той не розбився об землю. Інклюз він спіймав, а ось саі через високу температуру розплавились. Головний герой забрався з того місця геть, і все, що йому залишалося знайти − інклюзію з плодовитої рослини роридула.