Залишалась одна година до обіду. Алан все зробив вчасно, зібравши всі докази про рідних Емми, але вийшла одна проблема.

Перед тим, як ввійти через центральні ворота в резиденцію Урука, він згадав про те, що коли ринувся на пошуки сімʼї Емми. То забув підібрати шприці з флюїдами. Він скорпульозно оглянув місце, де їх залишив, та нічого не знайшов. Алан запанікував, проте, йому нічого не залишалось, окрім як зайти всередину з опущеною головою.

Головний герой покликав слідопитів, на що ті любʼязно відчинили перед ним двері та провели всередину. Коли Алан опинився там, то зустрівся з грізним поглядом голови слідопитів. Показовим рухом Урук дістав з-за спини три шприці та сказав:

− Думав, ми їх не знайдемо? Знаєш, моє доручення ти виконав, проте не передав до рук, а ми так не домовлялись. Тому я не можу відпустити дівчину. Сьогодні ви разом йдете на шибеницю.

− Ти не можеш так чинити!

− Ще й як можу!

І тут, неочікувано, через велетенське пірузове скло , пробивши його собою, всередину приміщення влетів Балу. Він був вдвічі худішим, ребра просвічувались і вся морда в шрамах. Урука захопив ступор:

− Боже….це ж він! Негайно прикінчіть його!

Почалась битва. Слідопити накинулись на пантеру. Один за іншим від лап Балу гинули інфіковані. Тварина була розлючена. Навіть, коли в ньому застрягав спис, він все одно продовжував , як властиво загнаним в кут тваринам, боротися за життя. На голосний рев, в повному нерозумінні вибігла Емма. Коли вона побачила, що відбувається, та між ким, була не на жарт шокована. Але її менталітет не дозволяв стояти та спостерігати м вона ринулась до Урука, щоб помститись за своє увʼязнення в темниці. Урук дістав зі свого чобота захований ніж та почав ним розмахувати перед дівчиною, але вона перехопила руку, різким рухом своєї долоні вибила холодну зброю з руки нападника, а потім потягнулась за флюїдами в його лівій кишені.

Хоча й на вигляд Емма здавалась тендітною, проте бойоіої підготовки та навичок було більше ніж вдосталь. Діставши шприц з флюїдами, вона вже хотіла кидати їх Кайдену, але Урук був не згоден з ними розпрощатися. Перехопивши її направляючу руку, він кричав їй прямо в обличчя:

− Така влада буде належати лише мені!

Емма кричала у відповіль:

− Якщо ж вони не дістануться нам.. отже не будуть належати нікому!

Дівчина швирнула шприці просто в повітря. Алан побачивши, як розгортаються події, ринувся за флюїдами. Він зробив дальній стрибок в висоту та за мить до падіння, як шприців, так і його самого − всетаки зміг спіймати. Головний герой лежав на землі скрутивши себе в позу ембріона. Емма ударом ноги відштовхнула Урука та наказала Балу покінчити з вождем остаточно. Повільно, неначе звір вийшов на полювання, пантера почала підкрадатися до Урука, і.. за однин укус його просто не стало. Збентежена дівчина підбігла до головного героя впритул. Щойно вона почала його підіймати − Алан вколов Емму всіма трьома видами флюїдів в ліву трапецію. Перелякано вона запитала його: − Навіщо…?

На що Аллан відповів:

− Лише ти можеш просвітлити їхній розум.

Алан вийняв шприці з тіла Емми та підійнявся з землі. Вони обоє озирнулись довкола, але Балу більше не було в приміщенні, він зник, наче й не зʼявлявся. Виходячи разом у двір табору, вони побачили, що всі існуючі на цьому острові інфіковані почали сходитись до них. Їх притягував звпах та шарм дівчини. Не взмозі чинити опір, вони ставали на коліна та промовляли «повелительниця». Навіть Авад, Рея та Тирса прибули, щоб поглянути на новоспечену королеву народів. Емма не знала, як реагувати та що робити. Вона запитала Алана:

− Що далі?

− Прав. Тепер вони тобі підвласні.

Емма наказала, щоб всі інфіковані встали з колін, а потім, наказала, відбудувати острів так, щоб це не заважало тваринам жити в гармонії та ідилії з природою, займатись саморозвитком, вивчати флору та фауну, припинити самоствердження за рахунок інших та припинити війни з іншими народами. Для початку, Емма наказала кожному племені по черзі прийти завтра ж на це ж місце для вивчення таких предметів як математика, фізика, хімія. Потім відвела в бік Алана та попросила його розповісти, чи вдалося йому знайти бодай щось під час пошуків її батьків. У відповідь він простягнув папірець, де були написані ті ж слова, котрі головний герой прочитав перебуваючи в підземному сховищі. Також, Алан сказав, що їх більше немає. На що Емма відповіла:

− Потріібно провести їх в «останню дорогу», але спочатку, я хочу, щоб ти був моїм асистентом та бачив, як я буду намагатися вкладати в інфікованих знання. Ти допоможеш мені в цьому, почнемо завтра після обіду.