Озирнувшись довкола, герой побачив дівчину, котра сиділа верхи на пантері. Він навіть не став чинити опір, усвідомлюючи, що проти чорного звіра, в поле зору якого він потрапив, один лиш спис безсилий.

Герой стояв наче вкопаний і дівчина заговорила з ним першою:

–Ти навіть не злякався? –Я втратив це вміння.

–Ось воно що….отже, це була правда, що на острів море виштовхнуло одиноке, понівечене тіло, яке доведе власним прикладом чудодійну силу трав. Сідай на пантеру, якщо що, його звати Балу.

Тримайся за мене міцніше. Щойно ми прибудемо, я поясню тобі детальніше, що маю на увазі, і, до речі, у твоїй ситуації, я б чинила так, як мені кажуть, адже ти потрапив у дике місце, де сам довго ніц не протягнеш навіть два дні, але, вибір залишається за тобою.

–В дике місце? Це острів, якщо ми звісно говоримо про одне і теж, вважається безлюдним вже понад дві сотні років.

З глибин рощі було чутно горлання, схоже на індіанський. Дівчина закричала:

–Сідай, кому кажуть!

Балу повернувся спиною до головного героя і той одразу ж заскочив на нього верхи. Щойно тварина почало бігти, в те місце, де ще кілька секунд тому стояв Балу, прилетів дротик.

Пантера бігла з неймовірною швидкістю – близько 60 км/год, минаючи наче спринтер різноманітні перепони. П’ять хвилин безперервної бігонини і вони прибули до так званого сховища.

Головний герой зліз з пантери та побачив якісно збудоване бунгало.

Перед тим, як зайти до сховища, дівчина поцікавилась, як звати героя, на що він відповів:

– Алан. Зустрічне питання.

– Емма. Заходь всередину та почувайся наче вдома.

Всередині бунгало було неймовірне. Воно було напрочуд затишне та комфортне, з акцентом на природні матеріали та натуральні відтінки.

Бунгало поєднувало в собі простоту та зручність, щось на кшталт естетики заміських будинків з елементами фольклору та ремесельних традицій. Відкрите планування та великі вікна дозволяють якнайкраще використати природнє світло та підкреслити просторість приміщень.

Палітра кольорів які панувала в стилі цього бунгало, була насичена природніми відтінками: від пісочних та землистих до спокійних бірюзових. Меблі та оздоблення були в основному з природних матеріалів, таких як дерево, ротанг та льняні тканини. Комфортні та м’які текстури створюють приємну атмосферу відпочинку.

Характерними для стилю цього сховища були також декоративні елементи. В інтер’єрі присутнім м’які та теплі джерела освітлення, такі як підвісні світильники з природних матеріалів та торшери з нейлоновими абажурами. Однією з головних особливостей стилю бунгало є низьке горизонтальне планування будівлі, яке сприяє інтеграції з природнім середовищем. У Алана з’явилося запитання:

– Де ви все це знайшли, звідки воно?

– Секрет. Присядь, нам варто поговорити.

Алан сів на крісло яке було вкрито шкірою пʼятнистого тигра, Ємма почала говорити:

— Ти навіть не уявляєш, як тобі пощастило, Алане, що ми з Балу дісталися до тебе раніше, ніж місцеве племʼя «вогнеземельців».

Представники уього племені морських мисливців та воїнів авангарду – найдревніші мешканці Вогняної Землі. Відомості про те, що вони вимерли, як пишуть книги з історії – всього лише міф. Ці примітивні люди не розуміють нас, а ми не розуміємо їх. Піти з ними на контакт не вдається, скільки б ми не намагалися. Вони тут не єдині, хто може завдати тобі шкоди – місцева флора та фауна також попіклуються про те, щоб ти припинив ходити на своїх двох, а в твоєму випадку – зшитих двох. Ти можеш навіть не пояснювати, що з тобою трапилось, і який результат, я вже зустрічала таких особистостей, але жодному з них, як виявилось, така ноша була їм не до снаги. Запитаєш, що я маю на увазі?

Слухай далі. Зважаючи на шрами, яких в тебе вистачає, можу з впевненістю зауважити, що людиною тебе назвати доволі важко. Без емоцій та почуттів, твоя психіка поступово почне спотворюватися, адже вона не розумітиме, як реагувати в тій чи іншій ситуації, ти не будеш відрізнятися від звірів, окрім, звісно фізичних можливостей.

Ема зупинали свою промову на декілька секунд, в той час, як Алан поставив запитання:

— Які основні відмінності психіки тварин та людей?

— Ще Арестотель, античний філософ, праці якого й досі перечитують люди всіх націй, будь-якого віку, рівня освіти, писав : «Людина за природою – соціальна тварина». Сенс його слів у тому, що реалізуватися, як особистість, людина здатна лише в соціумі, серед подібних собі. Поза межами соціуму, вона набуває риси тварини. Також, не варто зневажати такий аспект, як «інстинкти». Якщо говорити зрозуміліше, мозок складається з двох функціональних частин:

1. Одна відповідає за мислення, а це близько 90%. Щоб вона працювала, необхідна велика кількість енергії , до того ж, всі дії цієї частини мозку займають доволі багато часу.

2. Інші ж 10% займає мозок рептильний. Саме він відповідає за незмінні бажання людини, зі інстинкти. Він працює швидше, хоча і є доволі примітивним, відповідає, більшою мірою, за найпростіші інстинкти. Рептильний мозок працює швидше, хоч і є доволі примітивним, в більшості він відповідає за найпростіші інстинкти.

Наочний приклад – племʼя аборигенів, яке проживає тут, вони захочуть поласувати тобою з великим задоволенням за першої ж нагоди.

Тваринні інстинкти необхідно підкорювати розумом. Завдяки еволюції розвитку розуму та самоконтролю ми маємо альтруїстів, гуманістів та високоморальних людей. Їхні чесноти підбурюють процеси суспільства та цивілізації в цілому.

Алан поставив ще одне запитання:

– Цікаво. Проте все ж, як відбувся процес становлення нижчих форм поведінки та розвиток вищих психічних функцій?

– Для початку, що таке психіка? Психіка – це загальне поняття, яким характеризують широкий спектор субʼєктивних констант, які вивчає психологічна наука. Живі створіння в процесі еволюції отримали орган, котрий взяв на себе відповідальність за управління важливими процесами. Цей орган – нервова система. Саме оптимізація структури та завдань нервової системи стала базовим джерелом психічного розвитку. Організм здобуває нові властивості та органи в процесі змін, які відбуваються в генотипі: адаптація в навколишньому середовищі, виживання за рахунок мутацій стали кориснішими з точки зору життєзабезпечення. Отже, людину відрізняє від тварини наступне:

1. Мислення. Це головна базисна відмінність. Людський мозок хоч і не найбільший, проте досить унікальний. Його розвинена структура дає людині здатність здійснювати складні психологічні функції – він має змогу міркувати , запамʼятовувати, усвідомлювати, досліджувати, створювати щось позитивне та важливе для суспільства.

2. Тварина може діяти в межах виключно тієї ситуації, яка їй стає зрозумілою наочно. Вона не вміє абстрагуватися. Людина володіє знаковими системами, має змогу зрозуміти абстрактну ситуацію та розмірковувати образами.

3. Людина може ділитися набутим досвідом з іншими, а також його присвоювати.

4. Тільки людина має відчуття емпатії, що дає їй можливість радіти перамогам інших та співчувати, коли хтось зазнав поразки.

Алан знову поставив питання:

− Чим саме людська діяльність відрізняється від поведінки звірів?

− Людська діяльність включає в себе усвідомлення, оскільки вона є цілеспрямованою. Людина чітко усвідомлює ціль, оцінює шляхи її досягнення, планує, розмірковує над ризиками. Відмінності людської діяльності:

1. Продуктивний характер, орієнтований на творчість, в той час як активність тварин- на споживацтві .

2. Діяльність людини також повʼязана як з культурою духовенства, так і матеріальною які задіяні у вигляді предметів, що задовільняють власні потреби. Для тварини людських знарядь праці банально не існує.

Більш того, людська діяльність вважається історичним продуктом, в той час як активність тварин є наслідком їхньої біоеволюції.

Поки Алан слухав це все та намагався усвідомити, в нього виникло за питання, яке цікавило його навіть більше, ніж попередні:

− А як на рахунок емоцій?

− Перша відмінність людських емоцій від емоцій тварин полягає в тому, що емоції останніх залежать лише від їхніх БІОЛОГІЧНИХ потреб. В той час як емоції людини залежать саме від потреб СОЦІАЛЬНИХ та ВИЩИХ. Наступна відмінність: людина має розум, котрий здатен контролювати прояв її емоцій, оцінювати їх, приховувати та симулювати. Варто також зауважити, що людині притаманні вищі моральні якості, в той час як тварини ними не володіють. Саме тому, не варто зволікати, якщо хочеш повернути частинки себе, тобі варто піти до покинутого корабля, який знаходиться в двох кілометрах звідси та принести мені фільтр для попередньої очистки повітря від забруднень та пилу. Це допоможе забезпечити чисту та безпечну питну воду. Фільтр необхідний для того, щоб закінчити проєкт створення «конденсаційного ловця пари», який знаходиться за цим будинком. Тоді я розповім тобі, що було б варти знайти та яким чином, так би мовити − «повернути», згода?

Емма потягнула руку, Алан в свою чергу відповів взаємністю.

− Згода.

Перед тим, як Алан зібрався вирушити, Емма застерегла його:

− Доречі, на твоєму місці я б взяла ліхтарик та мачете. Ось, візьми, можливо вони врятують тобі життя.

Герой негайно вирушив до корабля, який виднівся з гори. Він вирішив ща робити це під покровом ночі буде безпечніше, оскільки вірогідність потрапити на очі «інікованим» зменшиться. Через пів години Алан прибув. Корабель – привид значного розміру вкривався корозією, наявність якої доводила, що нікому до нього не було діла, окрім мародерів та тих, кому потрібні деталі для власних виробів.

Всередину він потрапив через люк на другому поверсі, піднявшис по якорю. Всередині була суцільна темрява, тому Алан ввімкн ув ліхтарик. Якби він міг жахатися, це точно трапилося б після того, що він побачив. Весь корабель був покритий синім слизом. Пройшовши вперед палубою він почав зазирати всередину кімнат – в кожній, абсолютно кожній кімнаті був дивний знак. Це було щось схоже на знамення, а, поруч, біля стягу в цих же каютах – згаслі багаття. Аллан пришвидшився з пошуками супроводжуючи це словами:

− Не просто так Емма мене відправила сюди одного, здається, що все ж цей корабель заселений невідомим угрупаванням.

В самому кінці палуби була каюта з надписом «Каюта Капітана». Алан злегка привідкрив двері, щоб побачити, чи є хтось всередині, але там була лише суцільна тиша, за виключенням звуків слизу, яким краплями падав зі стелі на берці героя. Посвітивши ліхтариком на все приміщення, в кутку він побачив металевий яʼщик за замком. За допомогою руків’я мачете Алан вибив китайський замок, потім поклав мачете на землю, а ліхтарик поклав собі в ротʼдвома руками, для того, щоб двома руками відкинути кришку ящика, яка мала досить пристойну вагу.

Алан отримав те, що він шукав:

− Це саме той фільтр! Зачекайте… і якась дивна мапа…зараз в мене немає часу її розглядати, потрібно повернутися до Емми.

Алан поклав мапу в кишеню штанів, витягнув фільтр з ящика після чого закрив його, дістав ліхтарик з ротової порожнини лівою рукою, а правою підняв мачете. Раптово він почув шипіння та те, як каюта зачинилася зсередини. Було чути лише звук тіла, яке наближалось та дихало Алану в потилицю. Замах з темняви, який герой зміг уникнути зробивши перекид вбік, одразу ж підсвітивши ліхтариком в бік де відбулося щось незрозуміле і побачив застряглу в підлозі косу, яка наскрізь пробила ящик, який оглядав Алан. Відві вши ліхтарик правіше, він побачив фактично скелета в червоній мантії, якого геть зовсім не сліпило раптове яскраве світло. Цей гуманоїд притаївся за дверима та був в очікуванні моменту, коли герой втратить видимість, але рефлекси Алана геть зовсім не зрадили. Окрім того, що він встиг ухилитися, так ще й кинув мачете, який «порахував» всі ребра істоти, у відповідь. Алан підібрав фільтр та кинувся навтьоки. Навівши шуму, він розбудив всіх жителів цього нехитромудрого корабля. З темряви звучав голосний рев натовпу який рухався до місця подій.

Герою нічого не залишалось робити, окрім як вискочити через лобове скло корабля одразу ж в океан. Алан плив до берега наче професійний плавець на змаганнях, де на нього, як виявилось, очікувала Емма.

Стадо диких дикарів падало з корабля на пісок, наче мед з бочки.

Дівчина дістала рятувальний пістолет та вистрелила сигнальною ракетою в натовп закричавши:

− Алан, швидше!

Герой доплив до берега, тримаючи фільтр в руках, на що Емма відповіла:

− Я не була впевнена, що на кораблі ще залишились подібні деталі, проте тобі вдалося відшукати те, що я шукала близьоко місяця, молодець. Йдемо звідси негайно.

Поки Емма з Аланом бігли через тропічну флору під відкримим нічним світилом в напрямку сховища, Алан все ж озвучив те, що мав намір сказати ще на березі:

− Ти могла б і попередити мене, що там берлога «інфікованих».

− Ти б тоді відмовився. Ми на місці, заходь всередину, розкажеш, що там було, Емма розклала на столі делікатес – філе з лами було надзвичайно соковитим. Алан розповідав про те, що бачив на кораблі протягом всієї трапези. Коли герой наситився, дівчина забрала тарілки зі столу твазанесла залишки їжі на подвір’я до Балу. Коли Емма повернулась до кімнати, вона побачила вже лежала розкладену мапу на столі, на що промовила:

− Неможливо…це ж мапа «Девʼятнадцять» вона була втрачена багато сторічь тому!

− Чому «девʼятнадцять» ?

− Десять емоцій, девʼять почуттів. Якщо сумувати ці числа, сам розумієш, яку отримаємо. Хрестиками тут позначені місця квітів та пелюсток, які розкидані по всьому острові, саме вони й допоможуть тобі повернути втрачене.

Емма пішла до середньої кімнати, з якої повернулась не з порожніми руками:

− Відкрий цей футляр, Алан. Він твій.

Відкривши футляр, Алан побачив дивовижний ніж. Емма назвала його «Сім чудес». − Чому саме «Сім чудес» і хто взагалі вигадав таке поняття?

− В царстві, де природа володіє надзвичайними силами, існують ножі, які можкть взаємодіяти з магією самої Землі. Їхні клинки оживають, коли необхідно захистити урожай або ж джерело життя. Коли їхні гострі леза торкаються трав, відкриваються канали до енергії Землі, які дозволяють рослинам пити з джерела вічної сили. Збирачі трав користуються цим ножем з повагою та обережністю, розуміючи, що вони – посередники між світом природи та людиною. З кожним рухом леза, чари природи розкривають величезний потенціал трав та зілля для лікування захисту та благополуччя. Виключно цим ножем ти повинен розрізати свої старі шви для того, щоб коли зшиватимеш повторно, квітка, яку ти покладеш всередину розчинилась в твоєму тілі, а шрами зникли. Ця назва походить від чудес стародавнього світу:

− Піраміда Хеопса − Висячі сади Семіраміди − Статуя Зевса Олімпійського − Храм Артеміди Ефеської − Галікарнаський мавзолей − Колос Родоський − Александрійський маяк Алана також запитав, чому спільнота дикарів називають «інфікованими». Емма відповіла:

− Тому, що колись це були люди, проте матінка природа покарала їх за те, чим вони займались, коли були живими, булінгом та лінгвістичною дискримінацією собі подібних, тому жоден з них не вартий називати себе «людина». Вони більше не були з плоті та крові, перетворивший на згорток спорохнілих кісток. Ці клоуни натягнули на себе броню, озброїлись та створили власний культ. Якщо вони зловлять тебе, то намагатимуться перенести свої болячки на тебе, щоб зробити тебе собі подібним. Так і виникло слово «інфікований». Не дай їм це зробити. Твоя ціль тут повинна бути такою ж, як і місія у Прометея.

− Як у Прометея?

− Прометей ніс вогонь людям та опинився він в місті Лемнос, з якого розповсюдились знання, дарунки та багатства. Він жертвував собою, щоб дати нам те, та навчити тому, чим зараз ми володіємо та знаємо. Він діяв всупереч Богів заради нас. Не дозволяй іншим відібрати в тебе те, чим з народження тебе нагородили та те, чому навчився протягом всього життя.