Шитий – Частина 22 – Майстерність ремесла та торгівлі

Передісторія | 1. Виживання | 2. Знайомство | 3. Щастя та самозбереження | 4. Цікавість та пристрасть | 5. Подив та жалість | 6. Зніяковіння та довіра | 7. Гнів та обурення | 8. Печаль та сумніви | 9. Зневага та жаль | 10. Страх та ніяковість | 11. Занепокоєння та туга | 12. Страждання дорівнює зціленню | 13. Переворот | 14. Авад • Рея • Тирса | 15. Інклюзи | 16. Оса та цикада | 17. Скорпіон та саламандра | 18. Генеологічне дерево | 19. Славте повелительницю | 20. Наука | 21. Мистецтво говорити | 22. Майстерність ремесла та торгівлі | 23. Стихійні лиха | 24. Останній штрих

Відіспавшись, Емма та Алан хотіли піти поснідати, проте постовий прибіг до них зі звісткою про те, що інфіковані тах хочуть зайти, що ламають двері, а вона в такому випадку зовсім скоро відпаде. Алан наказав впустити їх , а сам разом з Еммою швидко почали збиратися, щоб провести заняття. Зійшовши знову на пʼєдестал, та привітавши усіх присутніх, потім почав вчити всіх інфікованих основам ремесла та братерства:

− Основним заняттям населення Риму було землеробство, яку в гірських та посушливих районах доповнювалося скотарством. В римі існували практично всі відомі види ремесла по обробці каменю, вовни, металу, шкіри а також було розповсюдженим ткацтво.

Найрозвиненішим з ремесел − гончарне виробництво. В VII-VI ст. до н. е. підвищений попит на гончарні вироби зумовив спеціалізацію та створення великих майстерень. Виробляли посуд, будівельна кераміка, а також веретена для ткацьких станків, грузила для сіток, тигелі, форми для відливу монет та статуй. Керамічними виробами в стародавньому Римі славилась Арреція. Ремісники обʼєднувались у колегії за професійною ознакою. Колегії виникли ще в царський період та були підконтрольні державі. У IV-III ст. до н. е. колегії перетворювались в державні корпорації примусового типу з метою забезпечення армії та регулярним збагаченням державної скарбниці податками. Італія Інтенсивно розвиває власну торгівлю, як зовнішню, так і внутрішню.

Особливістю торгівлі була перевага ввозу над вивозом. Так з Сицилії та Африки вивозилося зерно, з Іспанії − срібло та вироби з нього, з Гіблартару − вʼялена риба, з Галії − керамічний посуд, з Сирії − скло, з Єгипту та Мілети − тканини, з Малої Азії − кольоровий мармур, з Греції − античні скульптури. Статуї, які завозили, прикрашали будинки Риму. Імпортні вироби складали основу залучення знаті та одягу, котрий виготовлявся для них. Завозили в основному сільськогосподарську продукцію з провінції за нижчим цінником, предмети розкоші з Греції та еліністичного сходу. В II ст. до н. е. після захоплення іспанських срібних шахт, важливе місце посіло срібло, У вивозі в основному переважали вино, оливкова олія, металеві вироби.

Сільськогосподарське виробництво базувалося на праці рабів (в основному). Особливе місце займали господарства з пасовищами, які працювали в основному на ринок. Відбувалося заглиблення спеціалізації виробництва сільськогосподарської продукції. В самій Італії стали вигідними тваринознавство, виноградарство, садівництво.

Тваринництво та птахівництво перетворюються окремі високоприбуткові напрями. Ефективність землеробства підвищується за рахунок концентрації земельної власності. Підйому сільського господарства сприяло і становленню постійних ринкових звʼязків між районами країни та хорошими дорогами. Одночвсно зменшується роль зернового господарства, оскільки Рим починає відчувати конкуренцію, яка зростає з баку провінцій, які поставляли сюди дешевий хліб.

Викорисовувався широкий вибір зброї. Був розповсюджений плуг, який зпорошував, але не перевертав пласт. Ґрунт оброблявся або розбиванням грудок спеціальними молотками, а для прибирання врожаю використовували серпи. В першому сторіччі до н. е. була винайдена колісна жатка − деревʼяна платформа на двох колесах, яку тягнули зпереду віл чи осел. Стебла потрапляли між залізними ножами та залишались на платформі. При оброблені врожаю використовувались процеси з грузом (клиновий, гвинтовий), давильні для вижимання винограду, оливок та овочів, млини з жорнами вулканічних порід або дробленого базальту.

Високого рівня досягла обробка металу, розвивалась її спеціалізація:

зʼявилися професії формувальників тонколистого металу, волочильників, граверів, полірувальників, шліфувальників. Холодна обробка металів використовувалась при заточуванні, накаті, гравіюванні, фрезеруванні, штамповці, тиснені чи розкочуванні, гаряча обробка − в литті, у ковалевій справі задля отримання різноманітних сортів металу. Рідкий метал (лиття) не мало широкого використання у ремесничому виробництві, використовувався зазвичай у виробництві порожніх статуй. Шляхом лиття оброблявся мідь, срібло, рідше олово та золото. Залізо зазвичай ковали. Залізні вироби постачали з Путеоли, бронзові вироби, свинцеві та мідні− з Капуї.

Тепер розкажу вам, що ж таке бартер. Бартер − це той хто отримав навички обміну, а бартерна система − це процес обміну між двома сторонами без застосування грошей. Простий приклад: ви віддаєте сусідньому народу косулю, а вони вам − одяг. Так відбувається обмін між двома сторонами без використання коштів. До появи коштів, був розвинений натуральний обмін. Народи віддавали один одному речі, яких бракувало. В цьому і полягає бартерна система. Натуральний обмін полягає в тому, що група людей передавали один одному товари та надавали послуги, обʼєм яких задовільняв усіх. Приклад бартере в доісторичну епоху: один передає трохи глини для будівництва, а інший допомагає на полюванні. Договір укладався в усній формі без особливих труднощів. З часом бартерна система почала змінюватись.

Зʼявилося більше товарів та стало важко вирішитися з ціною чого- небудь. Ціна товару визначалась індивідуально, через щовиникали суперечки. Тут варто зупинитися на тому, що бартер під час зародження допоміг вижити, а далі перетворився в доволі непрактичну річ, яка потенційно завдасть збитків для однієї сторони. Натуральний обмін сприяв появі грошей. Люди почали наділяти предмети цінністю.

Система обміну виглядала приблизно так: сусід дає пшениці вартістю в одну корову, а його приятель − яблука в таку ж ціну. Пройшли сторіччя, ле натуральний обмін досі існує. Він видозмінився надзвичайно кардинально, проте його суть залишилася такою ж, як і у доісторичній епосі. Сьогодні бартер існує у двох формах:

1. Відкрита форма. Незалежний бартер базується на в обміні між двома сторонами. Така угода не декларується, обмін відбувається не одночасно. Одна з двох людей віддає товар або ж надає послугу. Та ж людина обирає самостійно, що отримати натомість. Пропорції обміну визначає кожна сторона.

2. Закрита форма. Це більш серйозний вид бартера. Товар чи послуга чітко обговорюються до обміну. Угода фіксується, сторони завчасно складають договір. Це надійна форма бартера, тому серйозні організації використовують саме її. Проте навіть бартери мають недоліки своєї системи. Часто виникають труднощі у підборі товарів для обміну. Особливо важко підібрати взаємовигідний варіант, якщо товар обмінюють за невигідну ціну.