Передаю слово Емммі, вона набагато краще мене знає природу та її примхи:

− Почну з такої трагедії як повінь. Повінь − це небезпечне природне явище, яке виникає через підняття рівню води у водоймах, та призводить до затоплення території. З повенем можна боротися шістьма способами:

1. Будівництво гребель та створення водосховищ.

2. Створення захисних дамб.

3. Регулювання стоку.

4. Збільшення пропускної здатності річкового русла.

5. Будівництво обвідних каналів.

6. Підвищення відміток території, котра знаходиться під захистом.

За повторюваністю та площею розповсюдження, повені займають перше місце в ряді стихійних лих, за кількістю людських жертв та матеріальними збитками − друге місце після землетрусу. Ні сьогодні, ні у найближчому майбутньому, убезпечити себе від них повністю − неможливо. Під час повенів переважно постраждалі з асфіксвєю, з гострим порушенням дихальної та серцево-судинної системи, з травмами мʼяких тканин, зі струсом головного мозку.

Повені надзвичайно небезпечні тим, що руйнують майно, природні ресурси а найголовніше, можуть забрати людське життя.

Повені можуть мати різні форми, наприклад, в результаті сильних дощів, штормового нагону, перевищення пропускних можливостей ґрунтових водойм та недостатній пропускній можливості дренажної інфраструктури для задоволення потреб під час повенях. Приберегові повені в першу чергу викликані штормовим нагоном, який зазвичай супроводжує сильний прибереговий шторм, такий як тропічний шторм, ураган чи неможлива спека. Вітрове поле та низький тиск приберегового шторму викликають підвищення рівню води та створюють небезпечний штормовий нагін. Штормовий нагін може викликати таке явище, як «мертвоводневий» повінь − підвищення рівня морської води без значних хвиль, або ж яке супроводжується хвилями. В будь-якому випадку, прибереговий повінь може викликати ерозію, пошкодження конструкцій та інші небезпечні явища. Солона чи солонувати вода, котра супроводжує приберегові повені, може зіпсувати механічне та електричне спорядження а також нанести шкоди рослинності. Приливні повені, також відомі як «неприємні повені», «повені блакитного неба» або ж «повінь сонячного дня», викликано нормальними коливаннями місячного циклу та може виникнути навіть за відсутності шторму. Рівень морської води щоденно коливається під дією гравітаційних сил та орбітальних циклів місяця, сонця та землі. Річкові повені відбуваються, коли об’єм прісної води, яка протікає через річку чи струмок, перевищує місткість і вода виходить з берегів річки, чи струмка. Наявність гребель чи інших водосховищ може погіршити проблему. Коли великі річки розливаються, це зазвичай відбувається через довготривалі дощі, які випадають в результати масштабної погодної системи на обширній території.

Тепер розповім про землетруси. Землетруси складаються з різноманітних типів сейсмічних хвиль. Р-первинні хвилі, непомітні для людини, поширюються в 1,7 раза швидше, ніж більш руйнівні S-вторинні хвилі. Існує також таке поняття як «післяшок» або «афтершок». Афтершок − повторний сейсмічний поштовх, який відбувається після основного поштовху при землетрусі. Він має меншц інтенсивність, в порівнянні з основним сейсмічним ударом. Землетруси завжди супроводжуються повторними сейсмічними поштовхами. Змлетруси − це короткі, раптові струси земної кори, викликані переміщенням мас гірничих порід в надрах Землі. Землетруси виникають через підземні поштовхи, які супроводжуються коливаннями земної поверхні. Ці поштовхи виникають через внутрішні сили Землі, літосферні плити, які рухаються. Досить часто землетруси викликають глибинні розриви земної кори. Протягом декількох секунд товщі гірничих порід зміщуються на декілька сантиметрів або ж навіть метрів в горизонтальному чи вертикальному напрямах. Це породжує раптовий підземний поштовх. Під час потужних землетрусів на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі. Землетруси викликають величезні руйнування. Місце, де виникає розрив та зсуви земної кори, називається центром землетрусу, а точка на землі, через яку це відбувається, називають епіцентром землетрусу. В епіцентрі сила поштовхів найсильніша, відповідно, чимдалі від центру, сила зменшується. Більш того, сейсмічна хвиля може охопити величезні території. Якщо епіцентр землетрусу розташований на дні моря, він може викликати гігантські хвилі − цунамі. Вони з руйнівною силою налітають на берег, знищуючи все на своєму шляху. Ця стихійна біда завжди була найстрашнішою для людства. Адже землетруси виникають неочікувано, дуже швидко починаються та несуть смертельну загрозу там руйнування. До цієї біди неможливо підготуватися. Недарма це стихійне явище називають катастрофою, адже за словами очевидців, під час землетрусу земля глухо гуде, коливається, наче морські хвилі, горбиться та здригається під ногами. Внаслідок таких коливань утворюються глибокі тріщини та провали, руйнуються мости та будівлі. Основною причиною землетрусів є рухи літосферних плит.

Далі, тема цунамі. Цунамі − найпотужніша стихія, яка має руйнівну силу. Це ще раз доводить, якою могутньою може бути вода. Цунамі перекладається з японської як «хвиля в гавані». До цього визначення люди називали цунамі «приливними хвилями», однак такий термін зовсім не підходить для цього природнього явища, адже ця стихія не має нічого спільного з приливами.

Природа цунамі − підводні землетруси. При тому шкода, яку спричиняє хвиля, в кілька разів більша, аніж наслідки від самих підземних поштовхів. Одне з найбільш розповсюджених помилок полягає в тому, що це явище налічує в собі лише одну хвилю. В подальшому, стихія складається з цілої серії хвиль, які слідують одна за одною. При тому, близько вісьмидесяти відсотків приливів виникає у водах Тихого океану. Окрім землетрусів викликати викиди можуть і виверження вулканів, маштабні зсуви чи падіння метеориту. Ще одна розповсюджена причина − входження до морської акваторії ураганів чи тайфунів. Такі хвилі ще називають «метеоцунамі». Як правило вони не перевищують одного метра, при тому відстань між хвилями може сягати тисячу кілометрів, а швидкість цунамі − перевищує вісімсот кілометрів на годину.

Наближаючись до берега, хвиля сягає заввишки від десяти до пʼятидесяти метрів. Існує припущення, що хвиля жахаючої висоти стала причиною загибелі легендарної Атлантиди. Не варто забувати про таке стихійне лихо як «сель». Сель − це короткочасний бурхливий паводок на гірських річках, з величезною кількістю наносу, що надає йому характер бруднокамʼяного потоку схилами гір, руслами гірських річок в долини та руйнують на своєму шляху все, що трапиться йому на шляху. Це одне з найстрашніших стихійних лих. Сель чинить людям колосальної шкоди. Сельові потоки зносять геть свійських тварин, продовольчі заготовки та домашні речі, а також заливають тваринні двори та пташники. Вся ця брудна маса осідає в домах та підвалах. Постраждалі будинки потребують багато людського ресурсу та фінансових витрат щоб довести їх до нормального стану для проживання. Що ж відомо про циклони? Циклони та антициклони − це гігантські повітряні вихорі, декілька сотень кілометрів у діаметрі, які виникаюьб через обертання Землі та нерівномірності температури та тиску повітря. Повітря розподілене поверхнею Землі нерівномірно, через це виникають місця з високим та низьким тиском, з місцевості з високим тиском, де повітря вдосталь, він перетікає в місцевість з низьким тиском, де його недолік. По-простому це називається «вітер».

Циклон − це воронка навпаки. В центрі у нього полюс зниженого атмосферного тиску, в який затягується з усіх сторін повітря, яке рине в бік воронки, закручується проти часової стрілки в північній півкулі та за часовою стрілкою на південній. Всередині циклону завжди хмарно, оскільки він затягує в себе хмари.

Антициклон працює навпаки. В центрі антициклону високий тиск, тобто повітря там дуже багато та воно розповзається у різні боки, кружляючи в протилежному до циклону напрямку: за часовою стрілкою у північній півкулі та проти − в південній. Під час антициклону небо ясне через те, що він не витісняє з себе хмари. Влітку, під час антициклону спекотно, сонцю хмари не заважають підігрівати повітря. А зимою навпаки, сонце знаходиться низько та не може прогріти повітря, але при тому немає хмар та вони не затримують тепло, тому зимою під час антициклону завжди морозно.

Не варто забувати про ураган, смерч та торнадо. Шкода та руйнування від громовиці суттєво менші, ніж від ураганів. Іноді сильну громовицю називають штормом. Смерч − це сильний маломаштабний атмосферний вихорь діаметром до тисячі метрів, в якому повітря кружляє зі швидкістю до ста метрів за секунду, це страшенна руйнівна сила. Смерч утворюється під час сильної грози, коли теплий потік повітря зіштовхується з холодним.

Потоки повітря починають кружляти один довкола одного, формуючи вирву смерча − величезний стовп повітря шириною до півтора кілометри. Вам варто знати, що атмосферний тиск всередині торнадо такий низький, що ваші легені не зможуть отримати достатню кількість кисню. Щоб вам було легше уявити:

дихати всередині торнадо так само важко, як і на висоті вісім тисяч метрів. Смерч у верхній частині має розширення , яке зливається з хмарами. Різновиди: вогняний смерч. Високий та тонкий вихорь, який утворюється над вогнем та складається з полумʼя продуктів згорання.

На цьому гадаю все, Ціль − навчити вас базовим знанням, виконана. Розповіді під відкритим небом оголошую завершеними.

Сподіваюсь, моя праця не була марною. На завтра, підготуйте три плоти та принесіть два тіла, які віднайшли спокій в підземному сховищі, яке ви так злісно охороняли, сподіваюсь, вам відомо, що таке «церемонія прощання».