Емма почала розповідати, що першою емоцією, яку необхідно знайти – буде щастя:

−Емоція щастя для всіх нас є найважливішою складовою для безперервної роботи організму. До того ж, причина через яку ти можеш хоча б спробувативидавити з себе посмішку полягає в тому, що транспортувальний білок всередині тебе періодично номить «мішечок» з дофаміном. Дофамін- гормон, який синтезується головним мозком, наднирниками, нирках та кишечнику. Проте наразі в тебе суцільна «дофамінова прірва» , результатом якої є твої симптоми апатії, втоми та проблем з концентрацією. Для того, щоб це виправити та повноцінно відчувати радість тобі необхідно знайти квітку під назвою – газанія. Рід газаній офіційно вперше був описаний німецьким ботаніком Джозефом Гертнером (1732-1791) в 1791 році. Назва «газанія» ботанік присвятив ще древнішому вченому на імʼя Теодор Газа (1398-1478) або ж Теодор Газис. Він був грецьким гуманістомписьменником епохи раннього ренесансу (посаток XV століття), перекладачем ботанічних праць Теофраста з грецької на латину. Теодор Газис за дорученням Папи Римського перекладав праці Арістотеля латиною, проте був ображений отриманою від Папи Римського платнею за роботу в кілька злотих, які викинув в річку Тигр.

А Газа – старовинне місто Східного Середземноморʼя яке сьогодні територіально є частиною Палестини. Ось така історія у родової назви газанії. Також існує й інша версія: начебто в перекладі з грецької слово «газа» означає багацтво, тому, за різноманіття окрасу квітка отримала свою назву. В народі її знають як «Полуденне сонце». Це повʼязано з тим, що ці квіти схожі на ромашки, розкривають свої бутони ближче до полудня. За своєю природою, газанія – багаторічник, але, впринципі, в середніх широтах її можна культивувати і в якості однорічника. Висота африканської ромашки, як правило, не перевищує 25-30см.. Самі листки досить мʼясисті, насичено-зеленого або темно- зеленого кольору. За формою – ланцетні, округлі або ж овальні. Їхня нижня частина густо всіяна сріблястим ворсом, який виконує важливі функції: у спеку не дозволяє волозі швидко випаровуватись, а в періоди похолодання захищає рослину від перемерзання. На жаль, фармакологічні та хімічні властивості газанії ще не вивчені.

− Як гадаєш, чому тут була африканська ромашка?

− Була впевнена, що ти запитаєш. Селекціонери завезли на цей острів квіти всіх видів, які лиш вспіли, проте інфіковані переловили їх всіх, до останнього, а квіти стали для них священними, загадково розкиданими та схованими на острові.

− І де ж мені знайти газанію?

− В таборі інфікованих, який знаходиться біля підніжжя гори на піночі. В таборі є кілька жилих будівель, болотяна ферма та велика кількість цікавих тварин. Інфіковані живуть в деревʼяних хижках, які розташовані по всьому табору. Це все, що мені відомо. Спробуй окрім квітки знайти товкач та ступу. Якщо ти впораєшся, в майбутньому ти дізнаєшся, навіщо я просила тебе це зробити.

− А як же ти? Залишишся тут?

− Ні, я з Балу вирушу разом з тобою, але ти маєш розуміти, що так буде не завжди. Рушаємо.

Довгою дорогою, пройшовши, певно, через половину острова, вони наштовхнулись на стежку, яка веде до його середини, вона вивела їх до того самого табору. Емма сказала, що підійметься на височину та буде спостерігати за всім, що відбуватиметься, додавши:

− Я буду слідкувати за обстановкою та за нагоди ми з Балу надішлемо тобі підкріплення.

− Яке ще підкріплення?

Емма з Балу віддалилися від головного героя, залишивши його питання без відповіді. Алан йшов стежкою та побачив те саме знамення.:

− Ну що ж, побачимо, що в нас тут, дванадцять інфікованих, розкладена палатка, багато бочок а ще більше глечиків, в яких певно, що зберігають воду, а також скрині, і де ж…Ось, знайшовся! Маленьке заглиблення прямо в центрі табору, а в ньому газанія, але як же я її дістану, якщо вони не відходять від неї ні на крок.

Після цих слів в табір прилетів шмат сирого мʼяса, а за ним прибігла зграя голодних диких вовків і почалась боротьба вже не за шмат мʼяса, а за територію. Ємма закричала:

− Алан, дій, в тебе обмаль часу!

Головний герой побіг з неймовірною швидкістю, оминаючи як інфікованих, так і тварин. В таборі запанував хаос, тому ніхто діла не мав ні до Алана, ні до квітки.

Опитившись на місці та впавши на коліна перед квіткою, Алан дістав свій ніж та зрізав її максимально обережно, на скільки це було можливо. Поклавши газанію під вухо, Алан переметнувся в палатку, де, як і припускав, лежали товкач і ступа. Схопивши їх він почав забиратися звідти, що йому вдалося та він залишив територію табору, який незабаром сховався в хащах. В результаті перемогу вибороли вовки, а сам табір згорав вщент, адже комусь з інфікованих спало на думку розмахувати факелом з іншого боку палатки, від чого та спалахнула, а вогонь розповсюдився по всій території. Повернувшись до притулку Емми, Алан розпочав підготовку до процедур, проте спочатку звернувся до Емми:

− Я не втрачу свідомість через надріз?

− Ти навіть не відчуєш. Завдяки саме цьому ножу, ти не відчуватимеш болю. Дій.

Головний герой, з заплющеними очима, почав розрізати шрам зліва біля грудей, потім, взяв газанію та поклав її всередину, впав на коліна, підійняв голову в гору, та посміхнувся:

− Неймовірно…як же добре почуватися просто щасливим…без будь-яких турбот та просто радіти життю, як воно є. Емма додала:

− Емоцію радості вивів Арістотель, хто оцінював щастя – як прекрасне благо: «Щастя є найвищим благом, тобто ціллю, якої прагне людина, і до якої спрямовані всі інші прагнення». А газанія, в свою чергу, мовою квітів, або ж флораграфії означає: «Пишаюсь тобою». Проте мені б не хотілось, щоб ти на радощах погодував собою місцеву фауну, тому, зваживши все, мною було прийняте рішення знайти одне з почуттів, а саме: «самозахист». Я забезпечу тебе груповим альпіністським спорядженням, яке я колись силою забрала у одного з інфікованих, між іншим, випадково. Нам доведеться підкорити одну зі скель висотою в два кілометри та двісті метрів, щоб дістати пелюстку, яка росте на дереві, що носить назву «Веселковий евкаліпт». Це одне з найяскравіших дерев на планеті. Недосвідчено око може припустити, що над стовбуром дерева попрацював художникабстракціоніст, однак, різноманітний окрас має цілком наукове пояснення. Слово «веселка» в назві дерева не випадкове: кора дерева практично переливається всіма барвами веселки. Це дерево було знайдене в невеличкій евкаліптовій рощі на шляху до Хану, Мауї. Рослина не виробляє ефірні масла, тому дерево залюбки обирають для озеленення тих місць, де в оформленні земельної ділянки, відсутність запахів є головною умовою. Меблі з дерева, якісний білий папір а також столярні вироби, саме для цих речей «веселковий евкаліпт» став основним матеріалом у виробництві. Оскільки рослина майже не схильна до захворювань, вона не потребує хімічної обробки, а отже продукція з неї можна вважати екологічно чистою. Попит на такі меблі та папір доволі високий, тому існують спеціальні «плантації», на яких вирощують ці чудові рослини. Напевно, інфіковані навіть насіння з собою на острів спромоглися прихопити…Тож бо, до справи!

Емма відвела Алана до тієї скелі та розпочала інструктувати певний навчальний курс:

− Найнеобхідніший та найнадійніший елемент страхувального ціпка – динамічна мотузка. Для сходження дуже рекомендую користуватися подвійною мотузкою, в ідеалі – дві однакових мотузки різних кольорів по 50 − 60 метрів. Це в першу чергу забезпечить безпеку лідируючого скелелаза та дозволить в разі необхідності спуститися з маршруту максимально швидко та з мінімальними втратами. Проаналізуймо простий приклад. Ти, або ж я збилися з лінії маршруту, полізли не туди, куди було потрібно та натрапили на непереборну перешкоду, або в гіршому випадку хтось з нас зірвався та отримав травму. При умові використання подвійної мотузки достатньо організувати «дюльферную» станцію та спуститися подвійною мотузкою з подальшим просмикуванням, дорогою збираючи проміжні точки страховки. За використання одинарної мотузки, особливо, якщо лідер вийшов на дистанцію більше на на пів мотузки, для спуску доведеться зробити набагато більше маніпуляцій. Саме тому, залишимо одинарну мотузку для підготовлених спортивних скелелазних доріжок. Наступний важливий елемент страхувального ціпка − точки страхування:

закладні елементи скельні гаки − Закладні елементи зручніші у використанні. Їх можна швидко встановити та швидко зняти безпосередньо в процесі взбирання.

Діставши їх зі скелі, закладні елементи готові до подальшого використання. В процесі сходження хтось з нас збирає встановлені лідером закладні елементи та на станції, до прикладу я, передаю їх тобі для використання на наступній ділянці. Кількість та вид закладних елементів підбирають зважаючи на особливості вибраного маршруту сходження. Стандартний набір закладних елементів включає в себе пʼять стоперів різних розмірів та десятьох френдів також різних розмірів. За потребою набір доповнюється гексами або ж трикамами.

На деяких ділянках буває недостатньо підходящих тріщин для організації страхування закладними елементами. В цьому випадку використовуємо скельні гачки. Класичний скельний гачок забивають скельним молотом в тріщину відповідного розміру на максимальну глибину. Скельний гак тримається в скелі за рахунок сили тертя, саме тому, на групу потрібно два скельні молоти, тому, чим краще був забитий гак – тим надійнішу точку страхування ми отримаємо. Задля вилучення скельного гака за скелі молот також необхідний. Тому для групи також необхідні два скельні молоти – один для мене, інший – для тебе. Встановлення та вилучення скельних гачків – справа не легка та зовсім не швидка. Скельні гачки стають непридатними буквально після кількох разів їхнього використання, досить часто, їх просто залишають в скелі. Для зʼєднання мотузки з точками страхування необхідно використовувати відтяжки. Альпіністи сходять зі страхуванням через закладні елементи, за цих умов, використовувати скелелазні відтяжки не зручно та небезпечно. Справа в тому, що стандартні скелелазні відтяжки досить короткі, зазвичай десять-двадцять сатниметрів, оскільки вони розраховані на короткий маршрут зі страхуванням через стаціонарні шлямбурні гачки. Використовуючи скелелазні відтяжки на альпіністському маршруті суттєво підвищується тертя мотузки на точках страхування і виникає небезпека виривання закладних елементів, коли мотузка протягується. Тому для сходження я не використовую відтяжкі коротші ніж шість сантиметрів. Відтяжка складається з двох максимально легких карабінів без муфти та петлі з дайнеми. Звісно я не могла б не згадати про систему страхування.

Переважно призначена для альпінізму та скелелазіння, з регулюючими обхватами ніг та вагомою кількістю вантажних петель для розвішування спорядження. В більшості випадків, поясної обвʼязки буде достатньо. Буде корисно використовувати додаткову спеціальну розгрузку для більш зручного розвішування страхувального спорядження. На обвʼязку кріпляться самострахування з муфтованим карабіном для роботи на проміжних станціях. Ну і звісно ж скельні капці. Для альпіністського сходження краще обирати досить просторе взуття з прямою колодкою, в яких нога менше втомлюється. Оскільки часто доводиться сходити по тріщинах, добре, якщо взуття закриває кісточку та забезпечує від подряпин та травмування.

Одягаємо все це на себе та рушаймо, тільки не затримуємось.

Процес одягання був досить короткотривалим, Алан зробив все, що говорила йому Емма і вони розпочали свій підйом. Ви могли б припустити, що з ним щось трапиться в процесі сходження на гору − аж ніяк, все пройшло легко та спокійно без жодних пригод. Діставшись до веселкового евкаліпту, головний герой обережно підібрав пелюстку, яка впала та поклав собі в кишеню штанів, після чого поставив запитання:

− Звідки та чому на землі зʼявляються опалі пелюстки, тобі ніколи не було цікаво?

− Можу лишень розповісти про китайську легенду, одну з найвідоміших, котра розповідає про два природні духи Манджу та Сага, що опікувалися різними частинами однієї рослини. Манджу турбувався про квіти, а Сага був хранителем листя. Якось вони вирішили зустрітися і заради цієї зустрічі знехтувалли своїми обовʼязками. Вони закохалися один в одного з першого погляду. Проте, оскільки вони чинили всупереч своїй меті, Бог прокляв їх − розділив квіти та листя: коли розпускаються квіти − листя опадає, а до того часу, як листя виростає, вʼянуть квіти.

Вони обережно спустилися дійшовши до притулку. Алан віддав квітку Еммі, за її проханням, і вона, в свою чергу, почала товкти пелюстку. Приготувавши суміш, головний герой випив її та отримав самозбереження, наявність якого допомагало йому протягом всього життя, він став знову розсудливим та обережним.