Спустившись до апартаментів Бьорна, які знаходилися на третьому поверсі, у Кайдена крутилася думка, кого під словом Свита Азар мав на увазі. Переступивши поріг вхідних дверей, на стіні в передпокої висіла шкіра лева, шпалери були в стилі “Ретро”, пройшовши далі в одну єдину кімнату, де стеля і стіни були обклеєні білими шпалерами з текстурою – вони мали оригінальний вигляд.

Біле невелике вікно виходить на південну сторону, тому в кімнаті завжди багато світла, на вікні висить білосніжна тюль. Ліворуч стоїть світле двоярусне ліжко, збоку від ліжка розташований робочий стіл, на якому були різноманітні документи, а також кубки, перед столом висіли безліч грамот, медалей та фотографій з його товаришами, які з’єднані однією червоною ниткою, виплітаючи форму щита. Далі – книжкові полиці та шафа для білизни. По правій стороні стоїть невелика платтяна шафа з дзеркалом, а поруч металевий ящик для різних речей.

Хранитель звернувся до Кайдена:

– Бачив зацікавленість на твоєму обличчі, коли ти дивився на мою стіну, де висить якщо можна так сказати “життєвий шлях”, це пам’ять про минулі часи, що мотивує мене йти вперед, щодня, крок за кроком. Навіть коли ти

думаєш, що все скінчено, пам’ятай, через що тобі довелося пройти і щоразу тобі це вдавалося. Декого з фотографій вже немає в живих, але вони живуть десь глибоко всередині мене… У серцях близьких зберігаємо нашу сміливість.

Бйорн став складати в металеву скриньку своє спорядження і перед тим, як приступити до відпочинку, сказав головному герою, щоб той не затримувався і не проводив багато часу в роздумах. Кайден прислухався до його думки і через малий проміжок часу слідом за хранителем ліг відпочити. Проспавши всю ніч, вранці без поспіху вони почали збиратися, щоб піти поснідати в їдальню, яка була на другому поверсі. Увійшовши в їдальню і перекусивши яєчнею, запивши томатним соком, Бйорн сказав Кайдену, щоб той уважно запам’ятав дорогу. Питання не змусило себе довго чекати:

– Де знаходиться ця “Свита”?

– Храм, за п’ятсот метрів від Цитаделі.

Прибувши на місце, вони побачили храм неймовірної краси. Будівля зведена зі справжнього мармуру, мала сто п’ятнадцять метрів завдовжки і сорок шість метрів завширшки, дах підтримувало сто двадцять сім периферійних колон, які досягали тринадцять метрів заввишки і стояли у два ряди, формуючи широкий церемоніальний прохід навколо целли. Усередині знаходилися барельєфи і картини, прикрашало це все позолочене оздоблення, також вівтар Свити по центру храму зі слонової кістки, а в самому кінці чекала і сама Свита, підійшовши ближче, вони перед нею стали на коліно, а сама дівчина сказала:

– Думаю, ви розумієте, з чим вам доведеться мати справу в цій війні, я рада, що ви вирішили мене навідати.

Сама ж Свита виглядала чудово, це була дівчина з відмінними рисами – войовничість, грація, вихованість, внутрішній стрижень, завзятість, самостійність і незалежність. Після побаченого, Кайден пошепки сказав Бйорну:

– Тепер мені стає зрозуміло, чому ви вважаєте її своїм ідолом.

Свита продовжила промову:

– Що б з вами там не сталося, з боку я спостерігатиму за вами, у фінальній битві мені доведеться оберігати вас від їхніх проклять, які вони спробують накласти при кожному зручному випадку, щоб ви не збожеволіли. Тут Бйорн втрутився.

– Невже ви будете в цьому брати участь? Але ж це небезпечно! Ми не можемо так ризикувати.

– Ще як можемо. Я така сама “частина корабля” як і всі ви і хочу, щоб ви пам’ятали, що буде нелегко, але ми обов’язково впораємося. А тепер, Бйорн, покинь на кілька хвилин храм, мені треба поговорити з новоприбулим, який нещодавно став одним із нас, особисто.

Після цих слів Бйорн став на повний зріст і залишив храм, нічого не сказавши, а лише зробивши кивок.

Оглянувши Кайдена з ніг до голови, Свита попросила дивитися їй прямо в очі і запам’ятати:

– За стільки років я навчилася бачити різний типаж людей наскрізь та бачу, як тобі буває важко, але коли ти сумніваєшся, пам’ятай, що під час твоїх сумнівів оточуючі заздрять твоєму потенціалу. Ти зміг і далі зможеш справлятися з усіма труднощами, так само щодня кувати себе нового, доскона-лішого, не дозволяй думкам заволодіти тобою, не дозволяй нікому збити тебе зі шляху. Всі твої муки всього лише в голові і не більше, цінуй

те, що маєш зараз. Не знецінюй себе і те, що ти вже зробив і досяг, не опускай руки, я вірю в тебе і твою справу. Ти вижив, бо вогонь усередині тебе горів яскравіше, ніж довкола тебе.

– Але звідки Ви про це знаєте?

Свита з цього приводу не промовила жодного слова, а лише простягла кулон. У головного героя швидко перервало дихання.

– Так це ж Світло Вечірньої Зірки.

– Значить, ти розумієш, чому саме в твої руки я його віддаю. Кулон не тільки має магічну силу і здатний прогнати темряву, а також завдяки йому ти зможеш закликати мене на допомогу в екстреній ситуації, лише доторкнувшись до нього двома руками.

– Це честь для мене.

– А тепер, іди в Цитадель, вам незабаром потрібно вирушати на пошуки.

Одягнувши на шию кулон і сховавши його під мантію, Кайден вийшов. Біля вхідних дверей храму на нього чекав Бйорн і вони разом пішли назад до Старійшини на призначений час. Ось як пробило 12:00, усі хранителі, зібравшись знову нарівні з Азаром, почали готуватися до першої вилазки, один із загартованих хранителів, якого звали Ульвар, дав головному герою до рук їхній легендарний меч, який раніше під час зустрічі з Бйорном засліпив його.

– Що ж таке сталося, що тепер він для мене здавався цілком звичайним?

Азар крикнув щосили:

– Мутаген синку, мутаген! Не забувай, що ти тепер один із хранителів і носи це звання з гідністю. Тепер же, коли всі готові, мені потрібно сказати вам кілька речей, де б ви не знаходилися і в якій б скру-ті не були:

1. Тільки ті, хто робить абсурдні спроби, зможуть досягти неможливого.

2. Виходьте за звичні рамки, досліджуйте себе, свою творчу сутність і дивіться, що відбуватиметь-ся.

3. Страх – це покинуте звалище, де під палючим сонцем всихають наші мрії.

4. Немає таких ям, де б не знайшлося місця для щастя, і в цьому, напевно, і полягає вся таємниця виживання роду людського.

5. Життя вчить тому, що іноді збуваються навіть найнесподіваніші повороти сюжету. Тепер у мене все.

Станьте в коло пристрою, візьміться за руки, як тільки ви це зробите, я активую квантову телепортацію.

Двадцять хранителів зробили круг і заплющили очі, Кайден сказав, що так і не зміг з усіма позна-йомитися ближче, на що Азар з гумором відповів:

– По ходу справи розберешся, не втрачай лише віри.

Старійшина натиснув на кнопку і воїни миттєво зникли.