Впавши з триметрової висоти, хранитель, якого звали Пірр і який є майстром збройової справи, застогнав:

– Боже правий… все тіло ломить. Старійшино, невже не можна було більше часу приділити ось цій штуковині?!

Коли всі піднялися на ноги, Азар сказав:

– Тут із тобою повністю згоден. Ще кілька таких падінь і комусь із нас явно знадобиться лікар, до речі, лікарю, ви цілі?

Ім’я лікаря було Олаф.

– Так, зі мною все гаразд. Дайте мені пару хвилин і я огляну інших.

І ось коли лікар почав оглядати решту хранителів, над їхніми головами пролетіла зграя воронів, видаючи мурмурацію.

Кайден запитав:

— У когось є здогадки звідки вони так поспіхом летіли?

Хранителька, у якої утворилося дивне чуття – її звали Рагна, може інтуїтивно відчувати небезпеку, сказала:

– Прямо за цим лісовим пагорбом долинають звуки, схожі на скрегіт. Здається, там ми знайдемо того, хто нас цікавить.

Дикі землі виглядали дійсно дикими. Розпалююча атмосфера не давала спокою. Саме ж місце було подібно до лісової хащі, тільки в рази більше здавалося густим і похмурим. Хранитель, якого звали Стен, був фахівцем у топографії, він і дав точну назву цього місця.

– Здається, це урман. Темнохвойний ліс на заболоченій ділянці і ніяк інакше, тут не можна переплутати. Всім дивитися під ноги і на гілки дерев, невідомо, раптом ці тварюки нас чекають, це чудове місце для пастки.

Просуваючись вперед маленькими кроками, хранителі були все ближче і ближче до мети, обійшовши пагорб і піднявшись на вершину, здалеку вони побачили трон з однієї смоли і в’язкої рідини, висотою в два метри. На троні верхи сиділа потворна істота, в якій відчувалася велична сила. Бйорн у півтону сказав, що передбачає те, що на троні сидить Агласіс власною персоною, по комплекції тіла – це був чистий ендоморф невисокого зросту, у якого з боків трону йому ж молилися два біса.

Усю групу хранителів це насторожило, головний герой був здивований і сказав:

– Невже він навіть нічого не зробить, чого тоді від нього варто чекати?

Бйорн сказав що немає іншого вибору крім як піти до нього на зустріч прямо в лоб, що вони власне і зробили.

Але перед цим Стен провів сканування місцевості і нікого, на жаль, не виявив. Підійшли до демона мало не впритул і підготували свої мечі, але істота навіть не зрушила з місця, а лише хитро посміхнулась і сказала:

– Бачу, що ви сміливці… я на вас чекав. Всі ми можемо сказати спасибі цьому хлопчику, якого ви втягнули в гру, баланс, у тому числі і наш договір, був порушений після того, як ви його стали прикривати.

Віддайте його нам і обійдемося без масового кровопролиття. Ліліт піде війною аби тільки дістати молодика, ви – хранителі, нам ні до чого – тільки він. Вибір за вами.

Азар відразу відповів, що в жодному разі не збирається цього робити і додав:

– Ти розносиш своїх підлеглих комашок по всьому світу, щоб наводити пороки та хвороби, так з чого б мені віддавати вам хлопця, якщо ви продовжуватимете творити єресь по всій земній кулі? Віддай по хорошому есенцію впливу і ми більше не побачимося.

Подумавши кілька хвилин, Агласіс все ж таки прийняв остаточне рішення.

– Ваша взяла. Але не думайте, що надалі буде так просто. Напевно, я буду єдиним, хто прийняв шлях компромісу. Запам’ятайте, мої брати та сестри так просто не відступлять, ви самі лізете в капкан. Ось, забирайте і провалюйте, щоб мої очі вас більше ніколи не бачили.

Простягнувши есенцію у своїй руці, яка мала жовтувате забарвлення, старійшина швидким махом вихопив її і хранителі відразу перенеслись на наступну ділянку для продовження своєї справи.