Ішов двадцять перший день війни, хранителі наближалися до долини Ізреель, у народу старійшини сили закінчувалися, вони практично не могли стримувати тиск істот. А група складалася лише з Азара, Бйорна, Кайдена та Хейли. Лише на них була остання надія.
Зайшовши в долину, це місце було схоже на оране поле і здалеку можна було побачити підйом на гору, ніби з небес перед хранителями приземлився Вельзевул. Він був статний і впевнений у собі, озброєний темним мечем, що пожирає душі, одягнений як темний князь, як спартанець, як те, що викликає одним своїм виглядом красу з жахливою прихованою силою. Він був повелителем мух, саме він наслав чуму на ці землі, рої яких становлять жахливу кару для людей і тварин. Далі Вельзевул заговорив:
– Занадто пізно. Збирачі постаралися, зібравши порох ваших загиблих товаришів і передавши їх Ліліт.
Нефіліми вже на підході.
Старійшина сказав, що їхнє прибуття на землю загрожує апокаліпсисом, Кайден запитав, хто це такі, на що Азар відповів:
– Нефіліми – стародавня раса, створена штучно.
Нефілімів на світ привела Королева демонів Ліліт, змішавши порох демонів та ангелів. Як наслідок, сама себе вона називає матір’ю Нефілімів, а у Всесвіті її прозвали “Матір’ю Монстрів”. Щоб зупинити їхнє прибуття, треба покінчити з Ліліт, викинувши її назад у пекло, але спочатку розібратися з Вельзевулом і покінчити з його натиском і Армією.
Бйорн запитав у старійшини:
– Який план?
Без роздумів він сказав Хейлі призвати тварин, на поклик, який вони почують, прибіжать до своєї господині.
Хейла так і вчинила і її оточили як ведмеді, так і вовки, разом з якими Хейла накинулася на Вельзевула. Але до Вельзевула тут же підлетіли на захист комахи, які в буквальному значенні стали пожирати тварин, а Хейла, втративши видимість, загинула від меча Вельзевула, який змішався з мухами. Азар узяв до уваги, що до демона не підійти, як би він не намагався. І тоді вирішив силою трьох хранителів, що залишилися, створити магію, яка сковуватиме Вельзевула магічними ланцюгами. І на це підуть усі їхні сили для його утримання. Група взялася за руки і на землі утворилося магічне поле і кілочки, до яких Вельзевул був прикутий прозорими ланцюгами. Азар і Бйорн стали на одне коліно і своїми руками телепатично тримали “на повідку” демона, поки старійшина читав заклинання. Вельзевул намагався чинити опір, але цього було недостатньо. При цьому Кайден сказав:
– Старійшина, швидше, ми… ми більше не може-мо його утримувати…
З Вельзевула виривалося назовні крізь грудну клітку щось неймовірне, він буквально заблищав зсередини і ось – старійшина закінчив ритуал. Тоді з тіла Вельзевула вирвався промінь темного царства, який відкинув по сторонах хранителів, і простягся він прямо до неба і почав затягувати всіх демонів, яких тільки бачив світ. Бйорн і Кайден стали на ноги і підбігли до старійшини, який спочатку не подавав ознак життя, і вони побачили таке – промінь Вельзевула проткнув живіт Азара. У той момент, коли вирвався промінь, меч відлетів прямо в хранителя і практично позбавив його життя. Головний герой підняв голову, і побачив, що старійшина схлипував кров’ю, не повністю, але все ж, розплющивши очі, старійшина промовив свої останні слова:
— Книга… вона піднялася у вись разом із променем…
Портал… у потойбічний світ не може бути закритий, поки на людській землі залишився хоч один із демонів, Герцоги можуть покинути землю тільки шляхом вигнання.
Залишилася лише Ліліт. Виконайте моє останнє заповітне бажання – закінчіть почате.
Після цих слів серце старійшини перестало битися.
Хранителі втратили його. Це був важкий удар для всього його народу, Азар помер просто на руках Кайдена. Він дбайливо поклав старійшину на землю та рукою заплющив йому очі. Тоді Бйорн запитав Кайдена:
– Як нам тепер бути удвох без книги і старійшини, який був єдиним, хто зміг би впоратися з Герцогами?
Головний герой нічого не сказав, все, що він зро-бив, це доторкнувся до “Світла Вечірньої Зірки”, до того самого
кулона, який віддала Світа і говорила, що прийде в той момент, коли хранителі самі не зможуть впоратися.
