Так персонажі опинилися в Кришталевому тунелі, їх переповнювала гордість за пройдений етап.
Позаду Душа встановила захисний бар’єр, через який не зможе пробратися жоден живий організм, вони продовжили свій шлях вже по новій локації з більшою настирливістю та можливостями. Душа спитала:
– Кайден, ти певен, що можеш іти? У Грішному тунелі мене злякав твій стан, потерпи, ми майже дісталися.
– Все гаразд, якщо ми не зволікатимемо і просуватимемося вперед, то на цей відрізок шляху мене ще вистачить, не турбуйся.
Так вони продовжили своє ходіння тунелем, все, що знаходилося в тунелі, викликало у Кайдена посмішку на обличчі…
– Яка ж краса, ці кристали, різновиди руд та корисних копалин.
І як тільки Кайден замовк, вони почули невдоволене шипіння й побачили трьох людиноподібних особин. Вони були прямоходячими, але їхнє тіло було вкрите гірським кришталем.
– Гірський кришталь – мінерал, чистий природний діоксид кремнію, безбарвний і прозорий різновид кварцу.
Починаючи з голови і закінчуючи гомілковостопним суглобом. На що Душа відповіла, що це Кришталеві шахтарі.
Ці істоти вразливі до сну.
– Якщо придивитися уважніше, то на уступі можна помітити, що ними командує наглядач, різниця між ними в тому, що у наглядача інший різновид кристалу, а саме аметист, його фіолетове забарвлення викликане порушенням кристалічної решітки і входженням в неї тривалентного заліза, що миттєво впадає у вічі. Всі вони озброєні і досить небезпечні, у шахтарів в руках як зброя, так і за сумісництвом робочий інструмент – списи, які мають магічні властивості, щоб процес роботи йшов швидше і не було скрутних моментів, а у наглядача це глефа, якщо шахтарі не коряться, то будуть негайно покарані. Ієрархія у чистому вигляді. Прямо за ними знаходиться прохід, який веде безпосередньо до лігва варти.
– Саме він є останньою ланкою до нашої мети – твоєму одужанню та стану в цілому.
– Потрібно підготуватися, візьми в руки свій лук, який ми знайшли в скрині, витягни з сагайдаку стрілу і убий наглядача, чого б того не коштувало, далі я розберуся одна.
Після почутого Кайден зробив все, як йому наказали, і після влучного попадання точно в ціль тіло впало прямо перед очима шахтарів, герої привернули чимало уваги, що призвело до їх виявлення, істоти кинулися безпосередньо в бій і Душа, що є сили крикнула:
‘Сомніум’, як відразу ж все закінчилося не встигнувши початися, в одну мить їх ніби паралізувало, але насправді їх тіла набули тимчасовий спокій.
– Я ж казала тобі, Кайден, що їхня слабкість полягає у чутливості до сну. Вони працюють, не покладаючи рук і тому тільки мріють про відпочинок. Тепер негайно рухаємося вперед, доки вони не прокинулися.
Через кілька годин блукань цим нехитрим, але вишуканим тунелем, вони дійшли до кінця і ось він – Хранитель забутих руїн, який двома руками тримав алебарду і охороняв стежку до цілителя. Головним його завданням було не підпускати чужинців до священного місця.
– Лук та стріли тут явно не допоможуть, на ньому ‘Білий обладунок’.
– Білі обладунки – це суцільні пластинчасті лати з полірованої сталі, що виблискували на сонці, але в нашому випадку від кристалів, що здалеку здаються ‘білими’. Лицарство йшло до них дуже довго, а сама їхня
поява мала характер справжньої революції у військовій справі. Через це висока рухливість шийно-плечового поясу їм була не потрібна, через що на першому місці у них і виявилася захищеність, це був великий період в історії розвитку лицарського захисного озброєння.
Прикраси в цих обладунках відігравали підлеглу роль, а головна увага приділялася досконалості ліній і форм, через що одягнені в них людські постаті цілком справедливо стали називати «скульптурою зі сталі».
– Можеш відкласти ідею щодо битви з ним, візьмемо його хитрістю.
– На його арені розташовані два скляні куполи:
Перший купол – червоний, він відповідає за функціонування всього його організму; Другий купол – синій, чий потік охолоджує його після збудженого робочого дня знову знаходячи самовладання.
– Розбий їх і тоді Хранителю прийде кінець.
Кайден вирішив почати з синього купола, щоб позбавити його сил і як тільки він до нього підбіг, щоб розтоптати, тут же послідував замах алебардою, який був схильний на промах, голоси в голові Кайдена говорили:
‘ще хоч трохи і від мене б нічого не залишилося. Він явно не хоче мене підпускати. Потрібно спровокувати його на руйнівний удар, та так, щоб він сам потрапив точно в купол’.
Не встиг віддихатися, як одразу надійшов новий удар, який був для Хранителя помилковим – він сам убив своє ж творіння, яке його підживлювало. Хранитель упав на коліно як цієї ж секунди головний герой перескочив до останнього куполу, але перш, ніж розбити його, Кайден сказав:
– Не підвести тих, хто собою закрив мене.
Після чого був удар кулаком прямо в купол життя, Хранитель звалився на землю, а його серце перестало битися.
